Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Він – наймолодший командир механізованого відділення серед сержантського складу однієї з окремих мотопіхотних бригад, воїни якої сьогодні виконують бойові завдання в рамках операції Об’єднаних сил на Луганщині. Проте його методи керування підлеглими вже ставлять за приклад і більш досвідченим сержантам та прогнозують йому подальше просування кар’єрними сходинками.
21-річний молодший сержант Дмитро у Збройних Силах України служить із 19 років. За короткий час армійського стажу він пройшов уже декілька курсів лідерства, із позаминулого року здобуває вищу освіту і нині перебуває вже в третій ротації на сході нашої країни.
— Коли розпочалася російсько-українська війна, мені було 14 років, і я вже чітко розумів небезпеку, що принесли на нашу землю окупанти, — розповів молодший сержант Дмитро. — Скажу більше, я родом із селища Біловодськ Луганської області, звідки до лінії фронту десь 25–30 кілометрів. У нашому населеному пункті говорять здебільшого українською і ми завжди пишалися тим, що є громадянами України. Тож «зелених чоловічків», які заїхали до нас навесні 2014-го, мої односельці одразу ж вигнали.
Воїн додав, що вже за першими хвилями мобілізації до армії пішов його батько. Останнє стало для юного Дмитра прикладом вчинку справжнього чоловіка.
— Розповіді батька про життя на передовій дуже захоплювали мене. То було чимось нереально цікавим. У кіно такого не побачиш. Тому поступово почав мріяти про службу в армії та майбутні перемоги над ворогами. За порадою голови сім’ї обрав саме прославлену піхоту, де він відслужив у перші роки війни. Вибір виявився цілком правильним, і наразі я всім задоволений у нашій мотопіхотній бригаді, — розповів воїн Об’єднаних сил.
Молодший сержант Дмитро свою командирську роботу будує на взаємоповазі та довірі. Його підлеглі цілодобово чергують на опорнику, а від командної роботи залежить виконання бойових завдань в інтересах підрозділу та бригади в цілому. Також він постійно нагадує хлопцям про те, що вони перебувають на «нулях» і до ворогів лише сотні метрів. Тому необхідно завжди бути напоготові до будь-якого розгортання ситуації на полі бою.
— Дисципліна та справність штатної зброї — це перші пункти моїх вимог до підлеглих. Саме в цих питаннях я суворий командир і ніколи не піду на якісь поступки. Під час складання графіків чергувань я обов’язково враховую соціальну справедливість. А під час занять із бойової підготовки стараюся бути найкращим, щоб на мене рівнялися воїни. Гадаю, що підлеглі все це бачать і поважають мене, — зауважив військовослужбовець Збройних Сил України.
До речі, вже після першого року служби в Дмитра народилася нова мрія — стати офіцером.
— Я ніколи не боявся направлень на різного роду курси з підвищення свого рівня як рядового піхотинця, так і сержанта. У 2020-му, знову ж за порадою батька, вступив на один із факультетів Луганського державного педуніверситету, розташованого в Старобільську. Вже за два роки здобуду диплом і поїду на спеціальні курси лідерства для осіб із вищою освітою, що відбувають на базі військових вишів, — поділився своїми планами воїн Об’єднаних сил.
Фото автора
