Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Серед ветеранів російсько-української війни, громадських активістів, волонтерів та військовослужбовців Одещини особистість Сергія Гуцалюка дуже відома. Учасник АТО, громадський діяч, отаман Чорноморського гайдамацького з’єднання, а з 3 листопада 2019 року — керівник Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті. Сергій веде активну науково-дослідницьку роботу, займається питаннями патріотичного виховання молоді, соціальної адаптації ветеранів війни, відновлення історичної правди щодо заснування та розвитку Південного регіону.
Ще з початком російської агресії проти України Сергій був серед тих, хто не залишився осторонь драматичних подій, які захлеснули не тільки його рідне місто, але й усю країну. Коли кажуть, що Одеса — це місто, де українська свідомість та національна визначеність явища не дуже характерні, на думку відразу спадають події травня 2014 року. Тоді в місті, яке Росія вже вважала наступним після Луганська, Донецька та Маріуполя пунктом відродження нового територіального утворення «Новоросії», панували дуже небезпечні настрої, нав’язані населенню прихильниками «русского мира». Але кремлівські стратеги не врахували, що той відсоток одеситів, які залишилися справжніми громадянами своєї країни, можуть за рівнем національно-патріотичного виховання та освіченості дати фору будь-кому.
Тому спроба здійняти над містом російський прапор і відкрити Одесу для окупантів завершилася повним провалом. Це стало можливим завдяки саме таким небайдужим одеситам, як Сергій Гуцалюк. Разом з іншими активістами він, не вагаючись, встав на заваді кремлівським посіпакам та чітко висловив і продемонстрував свою жорстку позицію. Сергій брав активну участь у громадських акціях, вів боротьбу з проявами сепаратизму та колабораціонізму в місті.
Після того як РФ вдалася до збройної агресії проти України, Сергій пішов до військкомату, щоб встати до лав захисників України. Через проблеми із зором його довго не брали до війська, але у 2016 році він таки потрапив на передову. У складі окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка брав участь у бойових діях на Луганському та Донецькому напрямках. І хоча не мав за плечима досвіду строкової служби, за три роки пройшов шлях від звичайного солдата до сержанта, командира відділення. Після звільнення залишився у військовому резерві першої черги і знову поринув з головою в громадську діяльність. Жоден патріотичний захід у місті або в області не залишається без уваги Сергія. Він особисто присутній на всіх зібраннях, де вирішуються проблемні питання ветеранів війни, відновлення історичної пам’яті Південного регіону.
За освітою Сергій історик, закінчив історичний факультет Одеського національного університету імені Мечникова, тому основний акцент у своїй громадській діяльності завжди робив та робить на просвітницькій роботі. Коли деякі знавці починають розповідати про «Одессу — русский город», він на підставі наукових історичних фактів та свідчень чітко і впевнено спростовує ці тези російської пропаганди.
— Нині моя передова тут, — розповідає Сергій. — Ми повинні докладати всіх зусиль, щоб не повернути Одесу і Південь України в ті жахливі часи, коли вони стояли на межі захоплення окупантами.
