Про це повідомляє кореспондент АрміяInform. Коаліція CORPUS (Coalition for Resilient Procurement and Unified Support) створена з ініціативи Агенції оборонних закупівель…
Нещодавно виповнилося 30 років від дня відновлення офіційних міждержавних відносин між Федеративною Республікою Німеччина та Україною. З нагоди святкування цієї урочистої дати до Києва завітала федеральний міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок. Що зроблено та чого очікувати від українсько-німецьких стосунків, читайте в короткому огляді кореспондента АрміяInform.
Лідерська позиція Німеччини в «кримському питанні»
Довідково. На початку минулого століття, більш ніж сто років тому, Українська народна республіка відкрила дипломатичну місію в Берліні, а Німецька імперія, відповідно, — у Києві. Після демократичного об’єднання всіх німецьких земель в єдину федеративну державу, яке відбулось 3 жовтня 1990 року та ухвалення позачерговою сесією ВР УРСР 24 серпня 1991 року Акту проголошення незалежності України, обидві суверенні країни відновили дипломатичні стосунки, які були вперше офіційно налагоджені в далекому 1918 році. 17 січня 1992 року відбувся обмін дипломатичними нотами. Генеральне консульство Німеччини в Україні, чинне з 1989 року, було перетворено на Посольство.
Під час спільного брифінгу міністрів закордонних справ обох дружніх країн була дана висока оцінка результатам відновлених повноцінних міжнародних стосунків. Дмитро Кулеба висловив своє сподівання на те, що перший візит в Україну його колеги сприятиме активізації міжнародних зусиль у протидії російській агресії, інтеграції нашої країні в ЄС і НАТО.
Міністр Анналена Бербок заявила про рішучість Німеччини щодо подальшого просування основних завдань «Кримської платформи».
Враховуючи той факт, що очільниця німецького закордонного відомства є лідеркою політичної сили «Союз 90/Зелені», яка увійшла в політичну коаліцію нового уряду Німеччини на чолі з канцлером Олафом Шольцем, та відома своїм прихильним ставленням до України, очільник МЗС України висловив сподівання на подальші спільні кроки в рамках «нормандського формату» та «Кримської платформи».
— Сьогодні я з радістю дізнався, що Німеччина готова стати співлідером «Кримській платформі» у політиці невизнання спроби анексії, — заявив Дмитро Кулеба. — Це є підтвердженням дійсно лідерського підходу німецької дипломатії. Я сподіваюсь, що такою вона залишиться і надалі.
Міністр Анналена Бербок заявила про рішучість Німеччини щодо подальшого просування основних завдань «Кримської платформи», зокрема застосування обмежувальних заходів у вигляді санкцій проти країни-агресора. Обидві сторони підтвердили наміри поглиблювати міжнародну співпрацю задля подальшого розвитку двостороннього економічного, енергетичного, безпекового та гуманітарного партнерства.
Співробітництво у військовій галузі
Вже влітку 1993 року між Міністерством оборони України та Федеральним міністерством оборони Федеративної Республіки Німеччина була підписана Угода про співробітництво в цьому — одному з ключових напрямків міжнародних відносин. З початком російсько-української війни цей документ став юридичним підґрунтям для поглиблення співпраці. Збройні Сили України потребували негайних структурних реформ задля збільшення оборонних спроможностей. Саме на цьому етапі відбулась підтримка українського війська через консультування, оснащення військовим обладнанням, проведенням освітньої підготовки в напрямку контролю за озброєнням, безпеки та оборони. Яскравим прикладом українсько-німецької взаємодії у військовій сфері стало створення незалежної медичної служби за німецьким взірцем.
Яскравим прикладом українсько-німецької взаємодії у військовій сфері стало створення незалежної медичної служби за німецьким взірцем.
Задля впровадження в українську нормативну базу стандартів НАТО, зокрема, в оборонному плануванні, у принципах управління та бойового застосування, навчання й підготовки особового складу тощо, німецькі військові знайомили представників ЗСУ зі структурою та функціонуванням Бундесверу. Це відбувалось у форматі навчань, спільної підготовки, семінарів, воркшопів. Головним завданням такої взаємодії було покращення сумісності між НАТО та Україною.
Торік у грудні було підбито підсумки багаторічної міжнародної співпраці у військово-технічній галузі, саме напередодні візиту пані Анналени Бербок в Київ. Під час зустрічі Міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Павла Рябікіна з Надзвичайним Повноважним Послом Німеччини в Україні Анкою Фельдгузен було підтверджено обома сторонами стратегічне партнерство в продовженні реформування оборонно-промислового комплексу. Безперешкодне довгострокове співробітництво з німецькими компаніями в оборонній сфері, за результатами цієї зустрічі, має бути забезпечено в подальшому внесенням відповідних змін у законодавчу базу нашої країни. Під час цієї зустрічі сторони наголосили на зацікавленості в поглибленій міжнародній співпраці у високотехнологічних, інноваційних, авіаційній галузях.
Політична та гуманітарна підтримка не менш важливі, ніж летальна зброя
Плідна співпраця з однією з країн-членів НАТО була б неможливою без низки політичних рішень, які були ухвалені обома країнами впродовж цих 30 років від дня відновлення дипломатичних відносин. Особливо важливого значення для незалежної України набуло засудження Німеччиною порушення суверенітету та військова агресія з боку Росії. Незважаючи на тиск з боку попереднього вищого керівництва США, щодо повернення РФ до «Великої сімки», уряд Німеччини разом з керівництвом Канади, Великої Британії та Європейського Союзу підтвердив свою відданість принципам захисту демократії та виступив проти повернення країни-окупанта до G7. З 1 січня ФРН головує в цій міжнародній організації. Під головуванням Німеччини країни-члени запланували в подальшому зміцнити ціннісну основу G7, зокрема у питаннях розвитку ліберальної демократії, протистоянні дезінформації та кіберзагрозам з боку Росії, підвищення рівня відповідальності за порушення прав людини, яке, зокрема, відбувається на окупованих Росією українських територіях.
Усі ці роки наші німецькі партнери утримувались від надання українським військовим летальної зброї. Проте постійна гуманітарна допомога з боку німецького народу не має бути недооцінена.
Підтримуючи нашу державу під час військового конфлікту з Російською Федерацією, Німеччина надала багатомільйонні гранти, зокрема, для придбання сучасного медичного обладнання для українських військових. ФРН перерахувало мільйони євро для безперешкодної роботи Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та гуманітарної місії Червоного Хреста на Донбасі. На проведення реформ в Україні, а також для розвитку інфраструктури у прифронтових регіонах України, що найбільше постраждали внаслідок збройної агресії РФ, німецькою стороною було надано десятки мільйонів євро. Ця гуманітарна робота здійснювалась безпосередньо за активної участі Міністра оборони України Олексія Резнікова. У цей період для будівництва житла для внутрішньо переміщених осіб Німеччина також благодійно передала Україні десятки мільйонів євро фінансової допомоги.
Всі ці роки наші німецькі партнери утримувались від надання українським військовим летальної зброї. Проте постійна гуманітарна допомога з боку німецького народу не має бути недооцінена. За роки війни на Сході українські військові медики неодноразово отримували від німецьких колег сучасне цифрове обладнання, інструменти, апарати штучної вентиляції легенів тощо. Українські військові, які зазнали важких поранень, захищаючи Батьківщину від кремлівського агресора, мали змогу лікуватись та проходили подальшу реабілітацію у спеціалізованих медичних закладах країни-партнера.
Суспільна енергетична безпека — нове завдання сучасної дипломатії
Готуючи цю авторську публікацію за наслідками візиту федерального міністра закордонних справ Німеччини Анналени Бербок, з нагоди 30-річчя відновлення дипломатичних відносин, не можу не процитувати Президента України Володимира Зеленського, з яким відбулась зустріч пізно ввечері того ж дня: «Без досягнення миру в Україні не може йтися про безпеку Європи!».
«Без досягнення миру в Україні не може йтися про безпеку Європи!».
Президент України запевнив свою співрозмовницю в дотриманні спільних принципів двох країн щодо енергетичної безпеки, де «Північний потік — 2» залишається зброєю в гібридній війні Росії проти України, Німеччини та всієї Європи. Прогнозуючи подальшу взаємодію щодо проєктів декарбонізації енергетичних систем та економіки, пошуку відновлювальних джерел, високі сторони визначили спільні підходи, зокрема, під час реалізації українсько-німецьких проєктів у водневій енергетиці.
Фото з відкритих джерел
