Як стати штатним тероборонцем та чому типове «та вже після свят» може зіграти злий жарт?

Журналіст АрміяInform дізнавався алгоритм дій у підполковника Юрія Парадюка, командира бригади тероборони Вінниччини.

З 1 січня 2022 року в Україні розпочали активно формувати батальйони територіальної оборони в кожній області. На Вінниччині таких батальйонів буде сім. Один — безпосередньо у Вінниці, та шість — у районах. У кожному із цих семи батальйонів буде розгорнуто певну кількість штатних посад. Тобто професійних військовослужбовців, які перебуватимуть на службі на постійній основі, стане набагато більше. Якщо бути точнішими — у понад десять разів. По суті, це будуть кадровані частини ЗСУ на місцях.

Та попри, здавалося б, чималу кількість «вакантів», вірогідність почути «ми вам перетелефонуємо» залишається значною. Адже обиратимуть виключно найкращих.

Тож, який алгоритм дій потенційного військовослужбовця підрозділу територіальної оборони? Відповідь на це запитання журналіст АрміяInform дізнавався у підполковника Юрія Парадюка, командира бригади тероборони Вінниччини.

Офіцер зауважив, що найпростіший шлях — це знайти в Google-пошуку адресу і телефон найближчого територіального центу комплектування і дізнатись у чергового контакти батальйону ТрО. Або просто підійти на рецепцію і заявити про своє бажання служити. Щоправда, зволікати не потрібно. Бо типове для багатьох «та вже після свят» може зіграти злий жарт, адже батальйони укомплектовуються швидкими темпами.

— Звісно, ми не чекаємо склавши руки, поки перед центром комплектування вишикується черга із охочих, — пояснює офіцер. — Багато достойних спеціалістів із класним досвідом були в резерві, у першу чергу пропонували посади саме їм. Також робили запити по бойових частинах, декого вербували, дехто сам виявив бажання у нас служити. До прикладу, щойно спілкувався із досвідченим воїном, що служить на Донеччині, а сам родом із Вінниччини, він виявив бажання служити у нас. Затягувати із візитом однозначно не потрібно. От у нас умовно є десять посад водіїв. Яким би класним фахівцем не виявився одинадцятий претендент, нічого запропонувати йому не зможемо.

Підписати контракт із підрозділом територіальної оборони можуть лише люди з досвідом військової служби. Це або офіцери, або солдати чи сержанти. У випадку із солдатсько-сержантським складом є ще й вікове обмеження — 35+.

— Що стосується офіцерів — ми не маємо жодних вікових обмежень. Простіше кажучи, 25-річний хлопець, який закінчив військову кафедру і має звання молодшого лейтенанта, має право претендувати на певні посади. Перелік документів — зовсім нескладний. Це — типовий набір, більшість претендентів їх готують за один день, тим паче у ТЦК зазвичай вже є певні документи, якщо людина служила за контрактом. Це: паспорт, ідентифікаційний код, копія документів про освіту, про службу, довідка від психіатра, з нарко-тубдиспансера, довідка з МВС, що засвідчує несудимість… Головним каменем спотикання стає ВЛК. На жаль, очікуване «придатний» у особовій справі вдається побачити не усім. Якщо потенційні контрактники (які мають досвід військової служби) віком до 40 років проходять комісію на місцях, то старші — лише у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону. Цивільним людям, навіть якщо вони дотично мають відношення до армії, до прикладу, займаються волонтерською діяльністю, чи мають рідних у війську, можемо запропонувати лише «резерв». Солдатів, сержантів призначаємо своїм наказом. Офіцерів до «майора» включно призначають в Оперативному командуванні, ми попередньо готуємо подання. Офіцерів зі званням «підполковник» та вище призначають вже в Генеральному Штабі.

Якщо ж потенційний військовослужбовець відповідає за віком та спеціальністю — це теж лише половина успіху. Потрібно ще пройти співбесіду. Як пояснює підполковник Парадюк, важливо побачити в очах людини бажання служити.

— Трапляється, що приходить людина і з порогу зухвало запитує: «А що ви можете запропонувати? А які у вас тарифні розряди?» Все ж спочатку варто «запропонувати» себе. А є й такі, які чесно зізнаються, що знають не усе, проте вони настільки горять справою, мотивацією захищати саме свій дім і бажають вчитись, що розумієш — це достойний воїн територіальної оборони.

Насправді підрозділи ТРО не варто розглядати як кар’єрний зріст, вони — про інше, про бажання убезпечити свою громаду. Якщо говорити про структуру, можна сказати, що вони наближені до натовських стандартів, де у бригаді може бути 1-2 підполковники, кілька майорів, а решта — капітани, старлеї… Бо у нас чомусь звикли до інших зірок.

Який «дедлайн» з укомплектування батальйонів підполковник не зізнається. Та каже, що точно не затягуватимуть процес.

— Звісно, швидкість не вплине на якість. Аби-як заповнити «клітинки» було б простіше простого. Та це не наша тактика. Що стосується дефіцитних спеціальностей, то це — хороші зв’язківці. У цій галузі стався, не побоюся цього слова, справжній прорив за останні роки, тому знання 20-річної давнини можуть бути неактуальними. Проблематичним також є напрямок охорони державної таємниці. Що цікаво, у нас досить багато жінок. Один із батальйонів ми вже охрестили дівочим, по відсотку укомплектованості там жінок вже значно більше, ніж чоловіків.

Тож поки кампанія набору до територіальної оборони триває активними темпами — ще є шанс долучитись до підрозділів та стати на захист своєї громади!