ТЕМИ
#ТЕРОБОРОНА #СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

«Через відсутність Сил тероборони нечисленні групи бойовиків Гіркіна змогли у 2014-му захопити Краматорськ, Слов’янськ…» — Антон Голобородько

Прочитаєте за: 7 хв. 6 Січня 2022, 10:23 10

В Україні з 1 січня запрацював Закон «Про основи національного спротиву», ухвалений торік. Положення закону передбачають можливість створення добровольчих формувань територіальних громад, яким дозволено в разі потреби використовувати власну мисливську зброю. Також вони визначають такі поняття, як «національний спротив» та «територіальна оборона». У тексті документа йдеться про те, що територіальна оборона «складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових».

Як саме здійснюватиметься організація «нової» територіальної оборони, з кого формуватиметься та які обов’язки служба в резерві тероборони покладатиме на її учасників — спробуємо дізнатися в Антона Голобородька  голови Ради резервістів 112-ї бригади ТрО. З ним також говоритимемо про нормативно-правові акти, якими регламентується служба територіальної оборони та розглянемо декілька інших цікавих моментів служби резервістів.

— Пане Антоне, з набуттям чинності Закону «Про основи національного спротиву» наша країна стає на шлях докорінної зміни підходу до національної безпеки, адже закон стосується кожного українця. Розкажіть про територіальну оборону, її мету, завдання, застосування і з кого саме формуватимуться місцеві сили захисту?

— Територіальна оборона — це той рід військ, тобто рід сил, який перебуває в тилу. Отже, його головне завдання — захищати тил. І головна філософія територіальної оборони базується саме на захисті тих населених пунктів, територій України, на яких безпосередньо і базується служба резервістів.

Я особисто не виключаю, що в майбутньому, залежно від того, якою буде обстановка на полі військового протистояння, війська територіальної оборони можуть застосовуватися як війська другої черги Збройних Сил. У найгіршому варіанті розгортання ситуації Сили тероборони можна розглядати і як кістяк для створення партизанського руху. Насправді концепцій застосування Сил територіальної оборони в майбутньому може бути безліч. Загалом, під час формування Сил територіальної оборони ми маємо їх розглядати як потенційний додатковий інструмент в руках держави для власного захисту. Цей інструмент у будь-якому разі краще мати і використовувати, як це наразі записано в законі, чи, можливо, дещо видозмінювати спосіб застосування, але таки мати боєздатні підрозділи і частини по всій території України для збереження територіальної цілісності і суверенітету нашої держави.

 Закон передбачає значне збільшення чисельності підрозділів територіальної оборони. З кого вона має формуватися і як буде організована служба в ТрО?

— Тут досить цікавий момент. Сили територіальної оборони досить сильно відрізняються від усіх родів військ Збройних Сил. Бо формуються вони переважно з резервістів, тобто добровольців. Приблизне співвідношення діючих військовослужбовців і резервістів — 1 до 10. Це вже буде з нинішнього року. Тобто на 10 резервістів — один кадровий військовий, який несе дійсну службу. Умовно кажучи, на батальйон, тобто на 500 осіб — до 50 осіб становитимуть дійсні військовослужбовці, а 450 — резервісти. Резервісти своєю чергою теж поділяються на дві підгрупи: одна частина — це ті, хто підписав контракт на службу в резерві. Тобто вони закріплені за певним підрозділом, постійно проходять навчання в цьому підрозділі, засвоюють свою облікову військову спеціальність, навчаються, розвиваються, обіймають посаду і одразу знають, на яке місце у строю стануть у разі загострення подій. Інша частина — це ті, хто приписаний через військкомат (тепер — територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) до будь-якого підрозділу територіальної оборони. Наразі, наскільки я розумію, попри те, що ми отримали новий поштовх для розвитку територіальної оборони, підрозділи територіальної оборони повністю укомплектовані за рахунок резервістів, які приписані через військкомати. Питання з контрактниками наразі вирішується, адже нікого не можна змусити прийти і підписати контракт зі Збройними Силами чи то в резерв, чи на дійсну службу. Це має бути свідомий вибір патріотично налаштованого громадянина, який знає, що тікати з цієї країни йому нікуди і він має її захищати. Саме на таких людей і розрахована територіальна оборона. І якщо ми говоримо, що Сили територіальної оборони мають налічувати приблизно сто тисяч, то я можу сказати, що сили територіальної оборони приречені на успіх. Адже людей, які хочуть і можуть у разі небезпеки захищати свою країну, насправді в Україні в рази більше.

Іще один важливий нюанс. Збройні Сили — це той інститут, який наразі має найбільшу довіру серед населення. Іншими словами, якщо в нас є інституція, до якої найбільша довіра, і величезна кількість людей, які декларують своє прагнення в разі небезпеки захищати свою країну, то ми бачимо ресурс, із якого формуватимемо тероборону, а також інституцію, на базі якої вона має формуватися. Залишається тільки організаційно з’єднати перше, тобто Збройні Сили і довіру до них, і друге — людей, які прагнуть до них долучитися і стати до лав оборонців України в разі потреби.

Територіальна оборона дає можливість українцям максимально зручно, тобто без відриву від основного місця роботи, без тривалого відриву на навчання та навчальні збори, здобути необхідні бойові навички, щоб у разі потреби взяти зброю в руки і захищати свою країну. А також наперед знати своє місце у строю Збройних Сил, куди можна буде стати в найкоротші терміни, знати своїх побратимів і те, як виконати своє бойове завдання.

— Які переваги служби в Силах тероборони? Та як вступити до її лав?

— Стосовно переваг. Перевага перша і, як на мене, основна. Насправді дуже складно порівнювати дійсну службу, коли людина підписала контракт на 3–5 років, іде повністю на службу до Збройних Сил і все своє життя віддає службі зранку до вечора. Якщо йдеться про виконання бойового завдання в районі проведення операції Об’єднаних сил, то — цілодобово і без вихідних. У такому разі у вас немає взагалі вільного часу, щоб займатися будь-якими іншими справами, окрім відпустки, яку виділяють відповідно до законодавства. Тому людям, які йдуть на цей крок, величезна шана і повага. Це неймовірно прекрасно, що в нас є сотні тисяч людей, які підписали контракт та стали до лав оборонців на дійсній службі. Бо це дозволило багатьом іншим українцям, які, наприклад у перші роки війни, пішли за мобілізацією до Збройних Сил, повернутися до свого цивільного життя, працювати в цивільному житті для розвитку нашої країни. Служба ж у резерві ТрО — це другий рубіж України. Тобто, наприклад я, після того як відслужив у 6-й хвилі мобілізації у 2015–2016 роках, повернувся до свого цивільного життя, продовжив займатися своєю роботою (журналістикою), але я особисто чітко розумію, що мені треба мати те місце, куди я зможу в найкоротші терміни повернутися до Збройних Сил та взяти зброю в руки на своєму штатному місці. Якраз територіальна оборона дає можливість зробити це максимально зручно для мене — без відриву від основного місця роботи, без тривалого відриву на навчання та навчальні збори, які відбуваються зазвичай десь в іншому регіоні України і на які б я мав поїхати, повністю випавши на цей час зі свого життя. Тут можна організувати навчання у зручний для кожного час…

 Як організовано навчання та хто має займатися плануванням?

— До прикладу, ми у 130-му батальйоні Солом’янського району тероборони організували життя так: щосуботи в нас пів дня — навчальні збори.

Крім того, раз на місяць у нас так званий стрілецький день. Тобто ми прийшли, постріляли, відновили свої стрілецькі вміння… Раз на місяць також відбуваються збори резервістів періодом на два тижні чи тиждень. І це знову ж таки — у місті, де я живу. Отже, зранку я пішов на збори, ввечері повернувся додому і маю час займатися своєю роботою. Тож служба в територіальній обороні дає мені можливість, по-перше, постійно підтримувати себе в гарній формі, займатися, не втрачаючи свої навички. По-друге, мати місце в строю, до якого я можу приєднатися. По-третє, мати можливість приєднатися до свого підрозділу в найкоротші терміни, навіть за умови, що Київ велике місто. Це займе лічені години. Отже, це реально перетворює підрозділ територіальної оборони в боєздатний підрозділ.

— Раніше у ЗС України теж були резервісти. Як це було організовано?

— Наведу власний приклад. До 2019 року я, як резервіст, перебував у складі оперативного резерву першої черги. Але тут була невелика проблема. Я жив у Києві, а мій підрозділ був дислокований у Львові. Як я можу з’явитися туди протягом 21 години у разі потреби? Це просто фізично неможливо. Так, на потязі до Львова 5 годин. Але, по-перше, до потяга треба ще добратися, треба мати квитки, і потяг не йде «за замовленням» у необхідний час. Та і загалом треба організуватися. Тобто сам процес — дістатися до пункту дислокації підрозділу — може зайняти кілька днів. У мене у військовому квитку написано час прибуття — 21 година. І це реально проблема. Якщо я не прибуду, тобто не встигну, то фактично буду вважатися дезертиром. Але це стосується саме оперативного резерву першої черги.

Це моя ситуація, якщо я живу за 500 км, а мої побратими, з якими я служив, були з Дніпра, Дніпропетровської області, Полтавської. Як їм дістатися? Взагалі не уявляю. Це може зайняти кілька днів, якщо ще й перекладними. Тому ми маємо розуміти, що мобілізація це коли йдеться про загострення ситуації. У такому разі важко уявити, що і куди буде їхати, яка буде ситуація з дорогами, транспортом. А служба в територіальній обороні дозволяє зробити це більш організовано на одній місцевості й отримати в дуже короткі проміжки часу багато боєздатних підрозділів, які зможуть зайняти ключові об’єкти, взяти їх під свою охорону і оборону. І, власне, уникнути ситуацій, які можуть суттєво ускладнити оборону взагалі всієї країни. Запобігти диверсіям або захопленням якихось важливих адміністративних чи стратегічних об’єктів. Ми пам’ятаємо 2014 рік, коли бойовики Гіркіна, маючи незначну чисельність (декілька десятків, сотня), захоплювали цілі міста: Краматорськ, Слов’янськ. Їх не було багато, просто їх не було кому зупинити, чинити спротив. Саме територіальна оборона і повинна стати цією організацією, яка цей спротив зможе чинити в кожному окремо взятому місті.

— Ми маємо позитивні приклади самоорганізації цивільного населення, коли окупанти не змогли захопити адмінбудівлі, а отже, і міста…

— Так. Одним із таких прикладів є Сватове. Там не було тероборони, але місцеві мешканці змогли самоорганізуватися і з власною мисливською зброєю стати на блокпости на в’їзді в місто й просто здійснювати контроль усіх, хто в’їжджає та виїжджає з населеного пункту. Чи приїхали туди бойовики? — Приїхали. Але чи були там бої? — Не було. Тому що ті бойовики, які туди приїхали, побачили, що там буде спротив. Тому вони просто не захотіли боїв. І не тому, що вони не змогли б захопити місто. Цілком можливо, що змогли б назбирати сили і засоби для того, аби здійснити захоплення міста. Але це принципово змінило б ситуацію. Вони програли інформаційну складову боїв. Тому що вони використовували ідею, начебто їх зустрічають скрізь як визволителів, начебто все місцеве населення їх підтримує. А будь-який спротив місцевого населення повністю ламає цю картину, і вони перетворюються з тих, кого вітають, на окупантів, тобто тих, ким вони по факту є насправді. Саме для цього і повинна існувати територіальна оборона.

Продовження в наступних публікаціях АрміяInform.

10
1

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас у Facebook