Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
2021 рік завершується, а прокремлівським інформаційним маніпуляціям, здається, немає кінця. Цього року фактчекінгова платформа EUvsDisinfo додала до загальної скарбнички понад… 2700 нових прикладів прокремлівської дезінформації.
Україна залишається мішенню № 1
Приблизно одна третина всіх фейків була спрямована проти України. На тлі безперервного нарощування військ Росії вздовж кордонів України прокремлівські ЗМІ, проте, продовжують зображувати Україну і як остаточного агресора (доходить до звинувачення в геноциді російськомовних на Донбасі), і як безпорадну істеричну жертву. Мовляв, «плаче вовк про російську агресію». Або стверджують, що США й НАТО підштовхують Україну до війни. Також докладають значних зусиль щодо приховування російської окупації Криму та військової підтримки так званих ДНР/ЛНР, переписують історію та спотворюють «незручні» факти, аби ті легше засвоювали російськомовні чи україномовні групи, а також аудиторія в Європі, арабському світі та за його межами.
Усе це не відповідає дійсності, але такі повідомлення розраховані на досягнення конкретних цілей: внутрішніх — створити образ України як ворога та мобілізувати підтримку зовнішньої політики Кремля; в Україні — розколоти та дестабілізувати суспільство; на міжнародному рівні — легітимізувати дії Кремля.
У Білорусі радикалізовано підконтрольні державі ЗМІ
У Білорусі триває жорстоке систематичне знищення громадянського суспільства та незалежних ЗМІ. За даними Білоруської асоціації журналістів, цього року понад 260 журналістів було заарештовано або притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Наразі за ґратами перебуває 31 співробітник ЗМІ. Загальна кількість політичних в’язнів у країні станом на 21 грудня становить понад 940 осіб.
Медійні організації та журналісти зазнають жорстких репресій, а публічний дискурс майже повністю пригнічений. Зі знищенням незалежних ЗМІ підконтрольні державі медіаперсони, медіаканали стали ще невблаганнішими в очорненні кожного, хто наважиться виступити проти режиму Лукашенка. Фактично вони дедалі більше стають поплічником нелегітимної влади, не нехтуючи мовою ворожнечі та закликами до насильства проти опозиційних активістів. Не дивно, що багато «медіафахівців» разом зі своїми російськими колегами охоче підтримали зусилля режиму Лукашенка з інструменталізації міграції.
Показовим у цій ситуації є опитування громадськості, згідно з яким лише незначна меншість білорусів довіряє державним ЗМІ. Водночас довіра до незалежних (онлайн) ЗМІ продовжує зростати й досягає 50 %.
Відбулося зближення наративів дезінформації РФ та Китаю
У 2020 році на тлі глобальної пандемії ми спостерігали, як прокремлівські та китайські дезінформаційні мережі об’єдналися в темі щодо теорії змови про «секретні лабораторії». Цього року з’явилися і нові теми для такої синергії. Зокрема кремлівський агітпроп прагнув відтворити та посилити наратив Пекіна, який заперечує порушення прав людини проти уйгурського населення в Сіньцзяні.
Також російські й китайські державні ЗМІ скористалися кризою в Афганістані, намагаючись представити США «ненадійним» партнером і проєктуючи свої повідомлення на цьому тлі на Україну й Тайвань.
Російську дезінформацію активізовано на Кавказі та в Молдові
Прокремлівські ЗМІ намагалися створити альтернативну антизахідну реальність у Грузії. Російські наративи зосереджені на ймовірних загрозах із Заходу традиційним цінностям Грузії, грузинській державності та безпеці.
Так само кремлівський агітпроп працював і у Вірменії, де його дезінформація концентрувалася на цінностях, соціальних і культурних питаннях — все заради підвищення рівня недовіри між громадянами та владою Вірменії, а також її міжнародними партнерами.
Так само російські ЗМІ звинувачували уряд Молдови, що орієнтований на реформи та співпрацю з ЄС. Вони стверджували, що президентка Санду руйнує сімейні цінності, імпортує великі групи сирійських біженців. А ще вона не в змозі керувати країною й урядом, політичний курс якого не погоджується догоджати Москві. На додачу: «отримайте газову кризу» — і це класична тактика з підручника Кремля.
Серед дезінформаційного шабашу — послання надії
2021 рік приніс багато бентежних подій. Напередодні виборів до російської Думи в Росії відбувся безпрецедентний розгін незалежних ЗМІ, журналісти регулярно піддавалися затриманням, рейдам, кримінальним переслідуванням і ув’язненням. Нападу зазнали також правозахисники. Простір для публічних дебатів і громадської участі в Росії суттєво скорочується. І все ж 2021-й — це не рік відчаю. Попри те, що він почався з політично мотивованого ув’язнення Олексія Навального, завершився тим, що його дочка прийняла від його імені премію Сахарова за свободу думки в Європарламенті. Цього року Нобелівську премію миру отримав один із засновників і редактор незалежної російської газети «Новая газета» Дмитро Муратов. Вільна, незалежна та заснована на фактах журналістика служить для захисту від зловживання владою, брехні та пропаганди війни.
