Про своє навчання, досвід, враження, мотивацію і дисципліну розповів найкращий цьогорічний іноземний випускник британського вишу і курсант Національної академії сухопутних військ Павло Лейсі
Як повідомляла АрміяInform, після свого успішного навчання в британській Королівській військовій академії сухопутних військ у Сандгерсті повернувся до рідної альма-матер курсант Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Павло Лейсі. Наш кореспондент зустрівся з ним, аби поспілкуватися, яким був цей рік навчання, що вразило, як готують майбутніх офіцерів Збройних сил Великої Британії та що є в них, чого не має у нас, і навпаки. Запитань назбиралося багато, і от… сама розмова.
— Павле, розкажи трішки про себе: звідки родом, де навчався, як потрапив до війська?
— Я із Сумської області, народився в місті Шостка. До 9 класу навчався в загальноосвітній школі № 7. Після, у 2016 році, вступив до військового ліцею імені Івана Богуна. Там був командиром відділення. Після його закінчення у 2018 році вирішив вступати до Національної академії сухопутних військ на факультет ракетних військ та артилерії на спеціальність «артилерійська розвідка». Чим дуже пишаюся!
Мати — українка, батько — громадянин США. Тому в сім’ї ми розмовляли переважно англійською.
— Яким був твій шлях до навчання у Великій Британії, як відбувався відбір?
— Після другого курсу я дізнався з новин, що Артем Бараненко — курсант нашого факультету — здобув «Інтернаціональній меч» Королівської військової академії у Сандгерсті. І мені дуже захотілося теж там навчатися. Отже, я подав відповідні клопотання і документи. Після того як були відібрані кандидати, ми проходили тести з англійської мови. Комісія оцінювала також рівень фізичної підготовки, поведінку та успішність. Багато курсантів було відсіяно. Зрештою, наприкінці залишилося три претенденти, які писали заключний тест на рівень володіння англійською мовою. Я набрав найвищий бал серед курсантів всіх інших військових вишів. Згодом отримав лист з Посольства Великої Британії в Україні, що мене відправлять на навчання до Королівської військової академії сухопутних військ наприкінці 2020 року. Був здивований і дуже пишався, що пройшов відбір.
— Які були емоції у батьків?
— Батько дуже зрадів. Сказав: «Їдь — це твоє майбутнє, це потрібно! Львівська академія тебе навчила всьому, що потрібно, і ти покажи себе на міжнародному рівні!».
Мати з радості сльозу пустила, всі дуже пишалися, друзі казали: «Молодець! Так тримати!».
— Пам’ятаєш свій перший день у Королівській академії? Як би ти міг його описати? Що тебе здивувало чи закарбувалося в пам’яті найбільше?
— У перший день нас вишикували на плацу. Ротний представив командирам взводів. Відразу після цього завели в їдальню. Я б не сказав, що та їдальня краща, ніж у Національній академії, але рівень обслуговування був надзвичайно високим. Потім здивувало, що майже в кожного курсанта була індивідуальна кімната для проживання. Лише дві були двомісними. І мені пощастило жити саме в такій з британцем. Чому пощастило? Бо я міг спілкуватися з ним і отримувати відповіді на безліч своїх запитань. Потім я здивувався, як командири ставляться до курсантів. Як до собі рівних, наче ми теж офіцери.
— Які там вимоги до дисципліни і порядку? Вони в пріоритеті? Можеш порівняти їх із нашими?
— Перші п’ять тижнів навчання вважаються курсом молодого бійця. І нас вчили елементарного: як правильно застелити ліжко, чистити взуття та зброю тощо. І порядок у цей час має бути на найвищому рівні. Ти повинен направду витирати пил з будь-якої поверхні, мити підлоги і стежити за чистотою всього, що бачиш! А якщо не встигаєш, то маєш усунути недолік згодом і доповісти відповідальній особі.
Загалом, аспект дисципліни в академії є показником, за який можуть вигнати. Адже там філософія така, що майбутній командир, офіцер, має бути насамперед дисциплінованим сам. Тоді він досягатиме дисципліни й у своєму підрозділі!
— Хто з тобою ще навчався, окрім британців, представники яких країн?
— На моєму навчальному курсі навчалися 26 іноземних курсантів — представники з 22 країн. Зокрема, у моєму взводі було 23 британці та чотири інтернаціональні курсанти. Я — з України, принц — з Катару, жінка-офіцер — з островів Фіджі, офіцер — з Йорданії. У нашій роті також були представники з Пакистану, Ірану, Іраку, Афганістану, Вірменії. В інших підрозділах — з Уругваю, Непалу, Чорногорії тощо. Тобто Велика Британія приймає на навчання представників країн, які не є членами НАТО.
До речі, країни можуть відправляти на навчання як офіцерів, так і курсантів і, навіть, цивільних осіб.
— Який зазвичай розпорядок дня в академії в Сандгерсті?
— Там немає як такого типового розпорядку дня. Він щодень інший. Міг починатися і о 6-й ранку, і о 7-й, і навіть о 8-й годині. Скажімо, міг бути підйом о 6-й, потім дві лекції, потім заняття з фізичної підготовки, де ми плавали в басейні. Після обіду могли вийти постріляти на стрільбищах, які на території академії. Після — почистити зброю та здати її. Далі — вільний час. Були дні, коли ми прокидалися о 8-й, займалися фізкультурою, потім мали вільний час. Після чого дві лекції і знову вільний вечір. Бували дні, коли лекції читали вечорами. Тобто кожен день різний. Напевно, це робилося, щоб уникнути одноманітності та повсякденності.
— Якщо взяти навчання, які дисципліни там вивчали? Скільки часу виділялося на теоретичну і практичну підготовку?
— Заняття становили три головні блоки. Перший — як спілкуватися з людьми, втілювати свої ідеї, правильно поводитись із підлеглими. Другий — як правильно вести війну, не скоїти військового злочину. І третій — історія війн: як минулих, так сучасних. Зокрема, розбирали і війну на сході України. Навчання включало і написання творів на різні актуальні теми. Наприклад: «Що ви думаєте про гібридні війни в сучасних збройних конфліктах?». Це допомагає формувати думку військового.
Щодо розподілу часу, то на теорію йшло 30% загального часу, на практику 70%. Так, нам одного дня читали лекцію про те, як чистити автомат. Наступного дня ми йшли стріляли і практично одразу чистили свою зброю. Тільки на практиці викладачі бачать: зрозумів курсант чи ні.
— Де відбувалися заняття з вогневої підготовки?
— На території академії є три стрільбища, на яких ми мали змогу як постріляти, так і провести заняття з тактичної підготовки у складі секцій та відділень. Щоб проводити заняття у складі взводу-роти, ми виїжджали в Шотландію або нижню Англію, де були великі полігони.
— З чого стріляли, чи були заняття з водіння бойової техніки?
— Стріляли зі стандартної автоматичної гвинтівки британської армії SА-80. На жаль, на бойовій техніці не їздили, адже Британія несе відповідальність за інтернаціональних курсантів, і якщо хтось би травмувався, м’яко кажучи, це було б прикро.
— Павле, розкажи трохи про саму академію. Який її рівень, хто там навчається?
— По-перше, це єдина академія сухопутних військ Великої Британії. Загалом є три головні академії: Сухопутних військ, Повітряних сил та Військово-морських сил. Це елітний навчальний заклад. Конкурс в академію становить 15 осіб на одне місце. Тут навчалися Вінстон Черчіль та принц Гарі. Сандгерст випускав президентів країн, лідерів націй, королів та принців. Тут навчаються як діти із заможних родин, так і пересічні британці. Гаманець немає значення. Тут, насамперед, вчаться надзвичайно вмотивовані люди, які бажають стати офіцерами Збройних сил Великої Британії, а відтак — елітою нації.
— Скільки часу треба вчитися, аби здобути офіцерське звання?
— Шлях до офіцерських зірок триває для британців 44 тижні. Але це є першою фазою. Вони отримують тільки лейтенантські погони, але не підрозділ. Щоб отримати в підпорядкування взвод, потрібно пройти другу фазу. Для цього ще під час навчання на другому курсі британські курсанти обирають свій рід військ. Потім проходять співбесіду з командуванням цього роду. Керівники відбирають тих, яких вважають найкращими для їхнього підрозділу. Після того, як вони отримують лейтенантські погони і випускаються, їм дається два тижні відпочинку. Після відпустки вони прибувають до своїх підрозділів і проходять тренування, щоб отримати підрозділ. Від обраного роду військ і професії буде залежати і час на проходження другої фази. Якщо ти піхотинець, то ці тренування розраховані на 8 місяців. Якщо ти йдеш на пілота вертольота, то це вже два роки навчання. Тобто чим складніший обраний фах, тим довші тренування.
— До речі, а як у них із гендерною рівністю? Скільки там навчається дівчат і на які спеціальності вони здебільшого йдуть?
— Британські курсанти відбираються як один. Якщо хлопець і дівчина проходять відбір, то тест з фізичної підготовки або іншого предмета в них однаковий. Під час навчання курсанткам виділяють лише спеціальний блок для миття. Проживають всі і так в індивідуальних кімнатах.
У Королівській академії жінок навчається близько 30% від загальної чисельності. Під час мого перебування там, вперше за всю історію навчального закладу, одна з дівчат пройшла за конкурсом до Десантно-штурмових військ Її Величності. Це було великою новиною. Вона стала першою жінкою, що спромоглася на таке. Адже переважно дівчата тут ідуть на логістику чи в інженерні підрозділи, на медичну службу.
— Якщо порівняти академії сухопутних військ у Львові і в Сандгерсті, то чого немає в нас і чого бракує британському вишу?
— Одразу помітно, що британській армії бракує офіцерів та сержантів, які мають бойовий досвід. У них є військовослужбовці, які брали участь у війнах в Іраку та Афганістані. Навіть були там по декілька ротацій. Але їх небагато, і цей досвід невеликий, якщо порівнювати з досвідом наших військовослужбовців, здобутим у боях з агресором.
Але в них є велика мотивація до навчання. Британський курсант піде на все, аби стати хорошим офіцером.
— Чому британські курсанти такі вмотивовані?
— Мабуть, справа в престижі військової служби і заробітній платні. Командир піхотного взводу першого року служби отримує 2800 фунтів.
— Павле, твоє фото з принцесою Анною облетіло, напевно, всі українські видання. Як відбувалося вручення тобі, як найкращому іноземному курсанту, «Міжнародного меча»?
— Церемонія тривала на території Королівської академії, де, власне, відбувся випускний парад. Її Величність принцеса Анна приїхала до нас в Сандгерст. Традиційно, що хтось із королівської сім’ї представляє Її Величність королеву Єлизавету ІІ і виголошує напутнє слово випускникам Академії. Того дня перед строєм випускників принцеса Анна і вручила мені цю престижну нагороду. Я дуже хвилювався, адже треба було все зробити згідно з церемоніалом. Але все вдалося.
— І крайнє запитання. На твоєму місці хотіли б опинитися сотні твоїх однолітків. Щоб ти рекомендував іншим курсантам, які мріють навчатися в цьому та подібних йому навчальних закладах? На що їм треба звернути увагу, щоб поїхати на навчання за кордон?
— Залежно від країни, де буде відбуватися навчання, передусім, треба знати мову. Ти можеш бути найрозумнішим, найшвидшим і найсильнішим. Але якщо ти не знатимеш мови, то тебе не зможуть навчити! Другою складовою є фізична підготовка. Ти можеш знати мову, але коли не будеш встигати за підрозділом, тебе виженуть. Ці два показники мають бути на одному рівні. І де б ти не був, ти маєш показати свою країну з найкращого боку. Зокрема, показати те, що ми теж вмотивовані і готові, у нас прекрасна країна і ми можемо її захистити!
— Дякуємо тобі за розповідь.
Фото Віталія Рудковського та з архіву курсанта Павла Лейсі
Розмову вели Віталій Стечишин та Антон Миронович
