Розгорнуті механізовані штурми з довгими колонами техніки відійшли в минуле — натомість основною ударною силою стали безпілотники. Вже за пів…
Попри те, що росіяни привезли на чемпіонат не чинних військовослужбовців, а професійних олімпійців, їхня збірна не увійшла навіть у трійку лідерів.
Днями збірна команда Повітряних Сил ЗС України з авіаційного багатоборства повернулась із далеких островів Канарського архіпелагу, де тривав світовий чемпіонат. Повернулись із чудовим настроєм та почесним другим місцем, трішки поступившись лише господарям змагань — збірній Іспанії!
Про те, яка підготовка передувала тріумфу військових спортсменів на Канарах, чесних та не дуже чесних суперників, унікальну команду Повітряних Сил, розповів очільник збірної — полковник Володимир Білуха, начальник фізичної підготовки та спорту Командування ПС ЗС України.
— Участь у чемпіонаті взяли 10 країн із різних куточків світу. У кому вбачали найсильнішого суперника та чи виправдалися Ваші сподівання?
— Із десяти країн учасників, а серед них Фінляндія, Швеція, Данія, Чехія, Румунія, Бразилія, Іспанія, тільки Росія чомусь вирішила, що вони «найхитріші». Бо замість діючих військовослужбовців-авіаторів, вони чомусь привезли професійних спортсменів-олімпійців. Це — основний склад олімпійської збірної із сучасного п’ятиборства, серед них є діючі чемпіони світу. М’яко кажучи, не надто чесно. Поки представник нашої команди служить у радіолокаційній роті, виконує бойові завдання, чергує і паралельно тренується, у російського «олімпійця» навантаження — зовсім інше. Та наші армійці їх впевнено обійшли! Сильним суперником бачили Бразилію, вони посіли третє місце, та й іспанців, вони ж у себе вдома!
— Тобто, незважаючи на бажання усіх перехитрити, олімпійці із РФ ще й програли?
— Коли ми тільки побачили їхню команду, зайшли в Інтернет, почитали про тих чемпіонів, на якийсь момент зневірились, кому-кому, а росіянам точно не хотілось програвати! Та після перших етапів зрозуміли, що ми можемо розраховувати навіть на перше місце! Росія, що цікаво, досить швидко почала здавати позиції, лише в деяких дисциплінах вони були на висоті.
— Фехтування — досить нетипова «історія» для армійців, та й плавати із перешкодами для військовослужбовців Повітряних Сил «не за профілем». Де тренувалась наша збірна?
—Знайшли тренерівіз фехтування та спортивного орієнтування у Харкові, які займались із командою. Із плаванням жодних проблем не було, бо у ХНУПСі є прекрасний басейн. Облаштували там імпровізовані перешкоди — і вперед! Смуга перешкод потрібних стандартів у нас є вже давно, тири для стрільби із сучасними мішенями — також.
— Команда здебільшого молода, до неї увійшли курсанти, лейтенанти, старлеї…
— Чому ж? Є і справжній ветеран — підполковник Андрій Полтавець, якому 39. Незважаючи на те, що він був прооперований, швиденько відновлювався, посилено тренувався… Він — старший викладач кафедри фізичної підготовки ХНУПСу — реальний приклад для молоді. Попередньо ми проводили серйозний відбір кандидатів, адже крутих спортсменів у нас багато. Цікаво, що в українську збірну потрапили чоловік та дружина — Дмитро та Яна. Яна дістала розрив меніску під час подолання дистанції із спортивного орієнтування. Але дійшла етап до кінця, хоч і зі сльозами на очах. Уже після приїзду в Україну знімок показав серйозну проблему. Справжня героїня!
— Зрозуміло, що Ви очікували на високий результат. Та хтось із учасників перевершив очікування?
— На смузі перешкод ми перемогли з величезним відривом. Наші чоловіки взяли перші другі, треті місця. А Єлизавета Зенова не тільки обійшла усіх жінок, а й пробігла краще за багатьох чоловіків із інших країн! В орієнтуванні на місцевості ми набрали трохи менше балів, проте там був досить делікатний момент. Першість взяли іспанці, вони на своїй території, очевидно, що вона їм добре знайома. Тож збіги — сумнівні. Щось підказує, що іспанці є не найсильнішими в цій дисципліні. Іспанець, стоячи на п’єдесталі, навіть тихенько сказав нашому учасникові: «Я розумію, що тут повинен стояти ти!» Щоправда, розрив був невеликим, Іспанія обійшла нас досить скромно. Якби не орієнтування, ми б стали переможцями.
— Українські учасники вперше були на чемпіонаті світу та вперше — на Канарах. Які враження?
— По-перше, сподобалось саме змагання! По-друге, дружня атмосфера, спілкування із учасниками з різних країн, ну хіба що з росіянами ми не контактували. А чого варте для звичайних військовослужбовців проживання в п’ятизірковому готелі на березі океану. Усі екскурсії через пандемію відмінили, та в океані поплавати вдалось!
— Попри ейфорію, запланово нагородження учасників, нині усі приступили до службових обов’язків…
— Уже після новорічно-різдвяних свят — поміж чергуваннями й відрядженнями — знову розпочнуть тренуватись, аби наступного року нічого не завадило привезти «золото» й титул чемпіона світу!
