Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
Піднесення ролі козацтва після Хотинської війни 1621 року, під час якої об’єднані сили шляхетського та козацького військ дали відсіч османсько-татарським загарбникам, супроводжувалося появою нових козацьких ватажків. Зокрема, на Запорозькій Січі обирають гетьмана нереєстрових козаків, формують відповідні структури. Одним із перших (1629 року) булаву здобув корсунський сотник Тарас Федорович, відомий також під іменем Тараса Трясила.
Вибір запорожців не був випадковим — він здійснив декілька успішних походів. За свідченням Папського нунція 1620 року, «5000 козаків прийшли з Чорного моря, перейшовши кордон Угорщини, і вступили на службу до імператора на чолі з відомим капітаном Гасаном Тарасом». Трясило реорганізував козацьке військо, особливе значення надаючи кавалерії. З’явилася навіть його нова назва: «Козацька кавалерія і інфантерія».
читайте також:
Ситуація в Україні загострювалась. Не вщухали конфесійні конфлікти через небажання влади легалізувати православну церкву. Річ Посполита запроваджувала новий загальнодержавний податок, що зустріло рішучий опір населення. Незадоволення реєстрових козаків умовами служби свідчили про назрівання нового народного повстання. Аби йому запобігти, на Київщину було направлено значну частину коронного війська. У результаті лише поблизу Києва квартирували близько 8 тис. жовнірів. Уперше польські війська зайняли територію, населену переважно козаками й незакріпаченими селянами. Не одержуючи тривалий час платні, жовніри вдавалися до мародерства, спалювали й руйнували оселі місцевих жителів… Це тільки піддавало жару вогнищу суспільного незадоволення. З обранням гетьманом нереєстрового козацтва Тарас Трясило почав активно протидiяти лояльному польському королю реєстровому гетьману Григорiю Чорному. Чорний зажадав, щоб нереєстровці вийшли із Січі і підкорилися йому. У відповідь Трясило став на чолі десятитисячної козацького війська проти Речі Посполитої.
Запорожці підійшли до Черкас, оточили будинок Чорного, схопили його і, обвинувативши в зраді, стратили. Незабаром повстання охопило Лівобережжя і частину Правобережжя. Козаки під проводом Тараса Трясила зайняли Канів. Прикметною рисою руху стало вироблення програми, в якій поєднувалися вимоги соціально-економічного та національно-релігійного характеру, а також спроба організувати повстання в масштабах усієї України. Тарас Федорович звернувся з універсалами до українського народу, закликаючи братися до зброї для здобуття козацьких вольностей і захисту православної віри. У відповідь на заклик більшість реєстровців і маси покозачених селян пристали до повстанців. За свідченнями сучасників, українське військо зросло до 37 тис. осіб.
Коронний гетьман Конєцпольський на початку квітня виступив з Бара (на той час — резиденція) і попрямував на Київ, закликаючи шляхту приєднатися до його війська. Переправившись через Дніпро, польські війська наприкінці першої декади травня підійшли до Переяслава й розпочали відчайдушний штурм повстанського табору. Від моменту переправи й на всьому шляху до Переяслава на поляків нападали невеликі повстанські загони, які завдавали ворогу коротких, але відчутних ударів. Бої затяглися на три тижні. Найяскравіший епізод битви стався в ніч на 20 травня, коли невеликий козацький загін проник до ворожого табору й повністю знищив 150 шляхтичів так званої золотої роти, яка охороняла штаб Конєцпольського. Ці події зобразив Тарас Шевченко в поемі «Тарасова ніч»:
Лягло сонце за горою,
Зірки засіяли,
А козаки, як та хмара,
Ляхів обступали.
Як став місяць серед неба,
Ревнула гармата,
Прокинулись ляшки-панки —
Нікуди втікати!
Прокинулись ляшки-панки
Та й не повставали.
Зійшло сонце — ляшки-панки
Покотом лежали.
Нарешті 22 травня відбулася вирішальна битва. Протягом шестигодинного бою з обох сторін загинуло кілька тисяч людей. Опинившись у скрутному становищі, Конєцпольський запропонував Федоровичу припинити воєнні дії на умовах збереження Куруківського договору 1625 року. Після того як частина старшини погодилася на запропоновані умови, непримиренний Трясило із запорожцями відійшов на Січ.
