Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Він і нині мимоволі обертається на звернення армійців: «пане капітане». У захисника Світлодарської дуги, старшого солдата Андрія, це виходить машинально. Проте цьому факту є абсолютно логічне пояснення.
Сьогодні воїн у складі однієї із окремих механізованих бригад виконує завдання на Донеччині. Однак ще три роки тому він служив у цьому ж регіоні, але в погонах капітана поліції.
— В органах внутрішніх справ я прослужив понад 10 років, — пригадує військовослужбовець Збройних Сил України. — Після профільного вишу спочатку працював оперативником, згодом обіймав посади в карному розшуку та в інших структурних підрозділах МВС. Останні ж два роки перед звільненням командував ротою в батальйоні поліції особливого призначення «Харків». Виконував різні завдання біля Щастя, Мар’їнки, Красногорівки, Авдіївки та в інших місцях.
На жаль, через дві контузії наприкінці 2018-го Андрію довелося звільнитися та понад рік лікуватися. Коли ж здоров’я відновилося, чоловік вирішив приєднатися до лав однієї із бойових частин Збройних Сил України.
—Тоді мене заманювали на попереднє місце служби, обіцяючи спеціальне звання «майор». Але я зробив вибір на користь ЗСУ. І ось вже минуло 2 роки, як я служу в війську. Нині як армієць перебуваю у другому бойовому відрядженні на Сході України, — каже Андрій.
У своєму підрозділі 44-річний військовослужбовець користується повагою серед побратимів та із задоволенням ділиться своїми знаннями. Наприклад, у вільний від служби час проводить заняття із рукопашного бою – в цьому питанні Андрій дока.
До речі, бойові друзі жартома називають чоловіка «капітан-солдат». Натомість він завжди сміється разом із ними, адже в цих словах немає нічого образливого, навпаки – так поєднуються дві половини його життя: поліцейське та військове.
—Тут, в армії, відчуваю таку потужну дружню атмосферу, що не помічаю окопних та побутових труднощів. Ми є однією командою під назвою «механізований взвод», у нас є спільний ворог і ми однаково мріємо про перемогу. Тому я не жалкую про вибір, який зробив два роки тому, — зазначив чоловік.
Було б неправдою сказати, що старший солдат Андрій не мріє обійняти командирську посаду. Звісно ж, він про це думає, і досить серйозно. Його вища освіта та досвід дозволяє це зробити, проте він хоче ще трохи послужити на посаді звичайного солдата та більш глибше зануритися у військову службу, а вже потім — переходити на новий рівень розвитку. Так він влаштований…
Фото автора
