Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
…Проводжу опитування серед чималої кількості наших військових та знайомих цивільних. Запитання ставлю начебто просте: «Від чого походить слово й назва наших грошей «гривня». Й чесно кажучи, вражаюся, вислуховуючи найдивовижніші версії — бодай і від професійних фінансистів! Найлогічнішою з них була така: від прикрас, якими оздоблювали кінську гриву…
Вибачте за те, що вирішив провести своєрідний лікнеп. Але він, мабуть, не завадить, бо — цікавий. Оскільки насправді слово й назва «гривня» жодного стосунку до коней не має, а ось до жінок — ще і як! Родовід назви «гривня» йде від старокиївської нашийної прикраси — «гривни». А та зі свого боку — від слова «грива», якою в Київській Русі називали… шию!
Нашийні прикраси статусу гривні носили й чоловіки. Але це було рідкістю, адже таке було заведено лише у князів і нагороджених ними за особливі заслуги звитяжців. Тому сміливо можна стверджувати, що назву старокиївській та сучасній національній грошовій одиниці першими подарували наші красуні-прабабусі, які носили ті дорогоцінні прикраси.
Цитата інформації з сайту Національного банку України: «Національною валютою України є гривня. Її назва походить від слова „гривна“, яке за часів Київської Русі позначало нашийну прикрасу». Обґрунтування тому в одній зі своїх публікацій дає, наприклад, наш історик Олександр Алфьоров. З його слів, до такої думки схиляється більшість українських вчених.
Нашийні гривни були різні за своєю формою, застібками, способом надівання. Але гроші почали називати гривнями саме через них. На перший погляд — зв’язок незрозумілий. Ну скажіть: чим споріднені шестикутний ромбоподібний злиток чи прямий брусочок срібла із шийною прикрасою у вигляді обруча або намиста із кружальцями — із грошима? Але йдеться тут не про зовнішню схожість, а про збіжну масу. Всі вони важили близько 150-200 грамів.
У 8-9 століттях Київ став одним із центрів міжнародної торгівлі. Об’єднуючи східнослов’янські племена, Київська Русь набрала великої політичної сили. Саме через те у той час і з’явилась необхідність у грошовій одиниці, якою й стала гривня. Її використовували під час торговельних операцій і сплати данини. Додатково гривня слугувала як міра вагової, лічильної та платіжної одиниці.
Форми монети гривня набула пізніше. Карбування монет у 9-12 століттях у подобі златників та срібляників започаткував київський князь Володимир Великий. Ці монети — перші артефакти, що зберегли зображення тризуба — герба київських князів. Характерне й те, що на відміну від країн Заходу, які копіювали римські, з чужими портретами та написами монети, київські златники й срібляники містили виключно давньоруські написи із зображеннями руських князів. Але поряд з ними залишалися в обігу й вагові гривні ромбоподібної та брускової форм масою близько 164 грамів.
Нині відомо багато різноманітних князівських монет. Приміром, златник Володимира важив 4,4 грама, срібняк — від 1,73 до 4,68 грама. На їхньому аверсі зазвичай карбувалося зображення самого князя, на реверсі — князівський родовий герб тризуб. А от вагові гривні — рідкість.
І ринкова їхня вартість сягає астрономічних сум — судячи з того, що аукціоністи їх ніде не озвучують. Автору, наприклад, вдалося знайти розповідь тільки про один закритий аукціон у Лондоні, коли українці в жорсткому торзі торік вирвали дві чудово збережені ромбоподібні гривні з колекції графів Толстих у росіян. Ціна угоди також озвучена не була…
