Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
Найбільше з першої поїздки в район проведення АТО вінницькій волонтерці Тетяні Вакулі запам’ятався обстріл. Тоді, восени 2016-го, вінничани привезли волонтерську допомогу в Авдіївку у підрозділ добровольця Володимира Регеші «Санти». Коли почався обстріл, Тетяна одразу не зрозуміла, хто стріляє й по кому. А боєць, який її супроводжував, остерігаючись, що недосвідчена жінка почне панікувати, сказав, що то українські захисники стріляють по ворогу.
— Ми влітаємо до підвалу і там я з почуттям шаленої гордості питаю: «Чуєте, як наші насипають?» — пригадує волонтерка. — А боєць, що був у тому підвалі, так із заминкою говорить: «Дівчино, боюсь запитати, а ваші — це хто?» І тут моє серце наче зірвалось долу, і почало доходити, що щойно я потрапила під обстріл.
Допомагати воякам юристка, на той час завідувачка сектору звернення громадян управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Тетяна Вакула почала у 2014 році. Тоді на передову вирушив її рідний брат, який став одним із засновників групи розвідки 9-го вінницького батальйону територіальної оборони. Переймаючись його долею, жінка не могла всидіти вдома, тож намагалась допомагати як може. Так і потрапила до громадської організації «Кулінарні бджілки», яку очолювала Тетяна Власюк. Волонтерки готували сухі борщі та інші страви для вояків. Спеціалізацією Тетяни стало смаження налисників. Їх готували та заморожували.
— Я тоді дуже переймалась, чи не розлізуться млинці, коли їх розморозять. Дзвонила, питала брата, на чому вони їх смажать. На що почула: «Таню, про що ти говориш, ми їх відрізаємо шматочками і їмо як морозиво». А взагалі на наші смаколики записувались у чергу бійці з багатьох підрозділів. Усім хотілось чогось домашнього.
Загалом Тетяна разом із друзями здійснила 6 поїздок у район бойових дій. Збирали та возили смаколики, домашню консервацію, медичні препарати, бронежилети, будівельні матеріали, передачі з дому тощо. Авдіївка, шахта «Бутівка», Донецький аеропорт, Широкине… Найбільше Тетяну в тих поїздках вразили щирість у спілкуванні та реакція на дитячі малюнки. «Бачила, як хлопці плачуть над ними», — говорить вона. А ще запам’ятався чай — хлопці пригощали в кожному підрозділі.
— Колись на 5-й чашці сказала, що вибачте, вже не можу пити. Проте Тетяна Власюк цикнула на мене і сказала: «Пий, усміхайся і підтримуй розмову». Мусіла пригощатись далі, — усміхається волонтерка. — Для хлопців важливо було показати нам свою вдячність хоча б чаюванням.
Наразі Тетяна з однодумцями передають всю зібрану допомогу на передову за допомогою однієї з поштових компаній. Волонтери вважають, що це дешевше та безпечніше. Як говорить Тетяна Вакула, на заощаджені кошти вони можуть закрити більше потреб, наприклад, купити дизпальне для генератора чи запчастини до авто. Окрім того, у такий спосіб не наражають на небезпеку воїнів, які зустрічають та супроводжують волонтерів на позиціях.
читайте також:
А нещодавно команда Тетяни Власюк розпочала свою вже традиційну новорічну акцію «Здійсни мрію дитини». 5-й рік поспіль волонтери дізнаються у підопічних сімей загиблих захисників, про що мріє дитина, складають список необхідних подарунків, виставляють його на сторінці у Facebook. Благодійники вибирають, що можуть придбати, і купують це. Найчастіше діти мріють про нові ґаджети та велосипеди.
— Упевнені, що якби тато був живий, він би зробив усе, аби його дитина почувалася щасливою та отримала омріяний подарунок. До пандемії самі їздили в кожну родину в костюмах казкових персонажів. Зараз, на жаль, пересилаємо подарунки поштою, — розповіла волонтерка.
Як благодійниця Тетяна Вакула стала номінанткою у проєкті «Жінка Вінниччини – 2019» та однією з переможниць у номінації «Захист Батьківщини» у проєкті «Обличчя Вінниччини – 2020».
Понад рік тому жінка вирішила змінити напрямок професійного руху та звільнилася, а здобутий на попередній роботі величезний досвід щодо допомоги ветеранам в отриманні земельних ділянок та юридична освіта допомогли їй пройти конкурс на посаду юристки Veteran Hub м. Вінниця.
— Тут я знайшла своє місце сили, де можу зробити все від мене залежне, аби підтримати наших захисників, — усміхається 
Тетяна.
