Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Констатує український військовик історик, музейник і громадський діяч, кандидат історичних наук, полковник запасу Михайло Слободянюк. Напередодні славетної річниці Збройних Сил України кореспондент АрміяInform завітав до Музею історії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, завідувачем якого є Михайло Слободянюк. І разом з Михайлом Васильовичем пройшовся залами музею видового навчального закладу. Про що довідався і що почерпнув, піде мова.
Наперед зауважу, що Музей Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного має сім тематичних зал. Вони мають сотні експонатів, світлин, документів, військових одностроїв різних періодів і різних армій, зброю та нагороди тощо. І розповідають і про історію самого навчального закладу, починаючи з часів Школи кадетів піхоти, яку тут було відкрито 1 жовтня 1899 року за Австро-Угорської імперії. І до сучасної історії періоду Незалежності України. Писати про це все можна дуже багато. Але з певних історичних причин і з нагоди прийдешнього ювілею Збройних Сил України мене насамперед зацікавила зала «Історії Українського війська».
Київську Русь придумали східні «брати», аби переписати історію
— 6 грудня — 30 років Збройним Силам України, а 12 грудня — Сухопутним військам. Але це модернова точка відліку історії нашої армії. Стенди цього залу — залу «Історії Українського війська» — показують, що нашій військовій історії, зокрема Сухопутних військ — це щонайменше 1300 років! Історія нашого війська бере початок від Русі, княжої доби, а це 700–800-ті роки. Коли племена слов’ян створили свою першу державу, яку починають активно розвивати й боронити. З того часу наші предки і воюють за свою землю! — зазначає Михайло Слободянюк.
За словами науковця, Київської Русі ніколи не існувало — це вигадка російського «історика» Погодіна, який вирішив таким чином поєднати історію, яку вкрали і якою нині користуються наші північні сусіди.
— Вони не мають стосунку до Русі, бо Московське Велике князівство не існувало в ті часи. Воно було створено ханом Кутлуком лише в XIV сторіччі. Вони собі приписали цю історію! А щоб поєднати її з нашою історією, придумали, що була Київська Русь на Дніпрі. Але коли, в певний історичний проміжок часу, кляті половці та хазари почали нападати на русинів, то ті злякалися і начебто втікли і пішли в болота московії. Насправді це повна брехня! Ще у XIX столітті, коли «історик» Погодін подав цю версію, його історична наука загнобила і констатувала, що це вигадки! — додає Михайло Васильович.
Найстаріші полки в російській імператорській армії були козацькі: Харківський, Охтирський і Чугуївський!
А українське козацтво! Це своєрідне військово-політичне утворення, найдавніші відомі писемні згадки про яке датуються 1489-1492 роками, та Українська козацька держава, що постала внаслідок Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького у середині XVII ст. — це теж історія української державності і його війська!
— На жаль, за указом Катерини ліквідується Гетьманщина, наші українські землі стають губернією Російської імперії. Однак військова історія України і тут закарбувалася. Ось на цьому стенді показано, що москалі були дуже хорошою піхотою, але дуже поганою кавалерією. Вони коней не вирощували і тільки дворяни верхи їздили. Але цього було недостатньо для російської імператорської армії. Тому Петро I використовував козаків — Донських, Українських, Запорізьких — і згодом. Навіть після знищення Гетьманщини кінні козацькі полки були включені до складу російської імператорської армії. І до краху Російської імперії три найстаріші полки були українськими — це Харківський уланський полк, Охтирський і Чугуївський гусарські полки. Вони, до речі, були створені в 1651 році як козацькі слобідські полки, — констатує Михайло Слободянюк.
Легіон Січових Стрільців фактично став зародком української армії
А далі Перша світова війна. І тут знову постає українське національне військо. Створюється Легіон Січових Стрільців.
— Було символічно, що українці створили свою національну військову частину, яка воювала не гірше за військових інших національностей. Легіон Січових Стрільців фактично став зародком української армії, — продовжив розповідь Михайло Слободянюк.
Під час української революції 1917-1921 року ми не могли втримати Незалежність. Занадто багато ворогів було у молодої і слабкої держави. Але волелюбність українського народу, його боротьба за свою державу демонструється і продовжується під час Другої світової війни.
— Пам’ятаємо про Карпатську Січ, яка оголосила Незалежність. Але німці дозволили угорцям її знищити. Потім Українська Повстанська Армія, яка навіть після війни довгий час воювала з величезною радянською армією. Ці всі етапи визвольної боротьби українців представлені у нашій залі. Ці всі події демонструють, що ми мали свої військові формування! — наголошує Михайло Васильович і продовжує екскурс.
Майже 400 офіцерів-випускників нагороджені орденами та медалями за мужність у боях, 10 вихованців вишу удостоєні найвищого звання — «Герой України!»
…А тут далі це все, що стосується наших сухопутних військ. Хоча пройшло всього 30 років, але для музею важливі не картинки, а артефакти — тобто реальні предмети, через які можна уявити й представити ту історію, яка відбувалась. У цьому випадку в нас представлена і символіка, і перша уніформа, в якій приймали присягу українські військовослужбовці. Хоча форма тоді ще була радянська, але на ній вже перешиті ґудзики з тризубом, поміняні кокарди. Перша українська військова уніформа бере початок з 1994 року. Тут в музеї є і мазепинка, яку цілий рік носив Президентський полк.
— Ці періоди в нашому музеї зроблені для того, щоб розповісти курсантам, що нашим Збройним Силам не тридцять років! А наша військова історія величезна в часах, і тягнеться століттями. Саме тому ми не створювали Українську державу — ми її відновили! Саме тому відновили і армію, і військо, і традиції, які йдуть до нас ще з тих слов’янських часів і закарбувалися у козацьких звичаях. Армія без традицій, без історії, певних моральних принципів — це лише банда озброєних людей. А з традицією та історією — це якраз захисники своєї держави! — наголошує завідувач Музею Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Ці захисники і сьогодні боронять свою державу, і сьогодні гинуть за її Незалежність та Свободу. Це красномовно демонструє зала «Операції Об’єднаних сил» музею. Він здебільшого показує участь випускників академії у війні на сході країни. А вона героїчна й водночас трагічна! Більше ніж 400 офіцерів-випускників нагороджені орденами та медалями за мужність у боях, 10 вихованців вишу удостоєні найвищого звання — Герой України! На жаль, 4 посмертно! У боях з окупантами загинуло 64 офіцери-випускники вишу, два випускники Військового коледжу сержантського складу і один військовослужбовець підрозділу забезпечення академії! І це теж історія, яку український народ має пам’ятати! І це все сьогодні акумулює, зокрема, і Музей історії Національної академії сухопутних військ.
Фото автора та пресслужби НАСВ
