Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Напередодні 30-річчя Збройних Сил України в Центральному будинку офіцерів відомий автор і виконавець патріотичних пісень В’ячеслав Купрієнко представив свій альбом «Піхота». На презентацію завітали курсанти вищих військових навчальних закладів, ветерани російсько-української війни, ветерани-«афганці», студенти цивільних вишів і просто шанувальники багатогранного таланту виконавця.
— Пісні з альбому «Піхота» давно вже поширюються інтернетом, на більшість композицій створено кліпи, — зазначив В’ячеслав Купрієнко, відкриваючи свій творчий вечір. — Але я вважаю остаточно роботу над альбомом завершеною лише тоді, коли наживо виконаю пісні перед своїми глядачами. Дякую, що прийшли. А ще щиро вдячний моїм співавторам — майстрам поетичного слова: Глібу До, Інні Ковальчук, Глібу Бабичу, Наталці Крісман, Оксані Стоміній, Вікторії Бричковій-Абу Кадум, Тетяні Яровициній. Без ваших чудових віршів не народилися б пісні, а отже, не відбулась б і наша сьогоднішня зустріч.
В’ячеслав представив глядачам своїх колег-музикантів, з якими його пов’язує 15-річна творча діяльність і які допомагають йому створювати яскраві пісенні твори — гітариста Геннадія Бондаря і скрипаля Олександра Рудика.
А далі був концерт, на якому глядачі то літали разом з виконавцем над Донецьком (пісня «Лелека над Донецьком»), то крокували під оплески разом з піхотною ротою («Піхота»), уважно слухали розмову двох чоловіків («Онук і дід»), ходили в розвідку («Бог любить розвідку») і не соромилися сліз, слухаючи композицію на слова Оксани Стоміної «Дівчинка-удова».
Кожна пісня Купрієнка — маленький драматичний твір, в якому співак за допомогою гітарних акордів не лише емоційно вдало передає створений поетом той чи інший образ, а й стилем виконання змушує глядача радіти, сумувати, мріяти, не впадати у відчай та вірити в добро.
— З В’ячеславом ми співпрацюємо з 2014 року і я не перестаю дивуватися, наскільки він тонко відчуває мелодійність поетичних рядків, — зауважила в розмові поетеса Тетяна Яровицина. — Під час роботи над піснею він не диктує свої вимоги, а навпаки — прислухається до автора слів, радиться, пропонує кілька варіантів виконання. Його висока відповідальність перед поетом гарантує якісний пісенний продукт.
На презентацію своїх пісенних альбомів Купрієнко за традицією запрошує своїх колег-виконавців. Цього разу на творчий вечір завітав земляк В’ячеслава — уродженець Луганщини, учасник АТО/ООС з позивним «Професор», а нині дійсний професор Уманського національного університету садівництва Сергій Кононенко.
— З іменинником сьогоднішнього вечора я познайомився у 2016 році в Дніпрі на фестивалі «Пісні, народжені в АТО», — розповів Сергій. — Відомий в Україні своїми піснями афганської тематики Купрієнко в той день співав пісню «Олеженька». А я, простий «солдат з окопу», який відвоював 13 місяців на «передку», стояв за кулісами, слухав В’ячеслава і відверто плакав. Плакав від правди тої пісні, яку виконував Купрієнко. Правда була в словах пісні, її подачі і в очах виконавця. Я й гадки не мав, що з таким відомим музикантом у мене складуться дружні відносини. Але ж ми колись жили на Луганщині в 40 кілометрах один від одного. І я щасливий від того, що нас об’єднала пісня. Славко, відтепер я його тільки так називаю, взірець для мене у творчості. Тому запрошення на презентацію альбому «Піхота» я сприйняв за честь.
Ще одна традиція творчих вечорів Купрієнка — знайомити глядачів з юними талантами України. Цього разу справжній фурор своїми вокальними даними викликала на презентації юна гостя з Борисполя, дванадцятирічна Олена Калініченко, та виконання українських народних пісень Юлією Вітранюк і Софією Рубан.
Наприкінці концертної програми В’ячеслав Купрієнко познайомив присутніх з піснями майбутнього альбому — ліричного.
— Пісні у виконанні В’ячеслава, як кажуть, беруть за живе і нікого не можуть залишити байдужими, — поділився своїми враженнями від концерту побратим Купрієнка по афганській війні, голова громадської організації «Українська асоціація інвалідів АТО» Сергій Тріскач. — Давно помітив, що у нього просто немає «прохідних» пісень. Це говорить не лише про тісну співпрацю з талановитими поетами, а й про його вміння знайти для вірша саме те звучання, яке зробить його піснею, що примусить щеміти серце. Я, наприклад, у захваті від пісні «Піхота». Ви чули, як аплодували під ритм цієї композиції курсанти? Гадаю, що вона згодом лунатиме і над плацами військових частин.
