На превеликий жаль, у фокус ворожих атак потрапили об’єкти національної енергосистеми. Про те, як мінімізувати шкоду від ворожого терору, розповідає кандидат технічних наук, військовослужбовець…
Історія цієї жінки може стати гарною ілюстрацією для будь-якого тренінгу на тему «Як досягти успіху за короткий час». Лише за пару років вінничанка Наталія Жижко здобула визнання на міжнародному рівні та перемогла в багатьох творчих конкурсах. Картини майстрині виставляються у престижних галереях, а кілька її робіт прикрашають стіни президента ЮНЕСКО в Італії Марини Спенсер О’Неїл.
Здавалося б, нічого дивного в цьому немає… якби це стосувалось професійного художника. Проте є одне але: йдеться про начальника зміни окремого вузла зв’язку старшого лейтенанта Жижко.
У дитинстві Наталія закінчила художню школу і мріяла писати картини. Але навчатися пішла до Вінницького технічного університету. Після здобуття фаху інженера працювала в міському обчислювальному центрі й невдовзі зрозуміла, що ця робота не до душі. Якраз трапилась нагода влаштуватися на цивільну посаду до військової частини.
– На початку 1990-х жінок у армії було небагато, особливо жінок-військовослужбовців. Проте я ані хвилини не вагалась, коли з’явилась нагода пов’язати життя із військом. Два брати мого дідуся були кадровими військовими. Я із захватом згадую моменти, коли вони приїжджали до нас у гості – один у чорній формі артилериста, другий – у білій морській. Люди в формі завжди викликали в мене захоплення своєю інтелігентністю, розумом, сміливістю. І сьогодні, маючи 27 років вислуги, можу точно сказати: армія – моє покликання, – говорить офіцер.
Розпочала військову службу Наталія Жижко інженером у лінійному апаратному центрі на командному пункті, потім була техніком у центрі автоматизованих систем управління КП.
– За той період здобула чималий практичний досвід, адже перевіряла та обслуговувала апаратуру зв’язку, сполучення, каналоутворюючої системи. Були випадки, коли під час роботи техніка виходила з ладу, тож доводилось лишатись після закінчення добового чергування та ремонтувати її. А потім діставатися до Вінниці попутками, адже місце служби розташовувалось за межами міста, а службовий транспорт їздив за розкладом, – продовжує Наталія.
Наразі старший лейтенант Жижко – начальник зміни окремого вузла зв’язку. У її підпорядкуванні під час чергування перебуває понад 10 осіб. Зміна відповідає за безперебійний та якісний зв’язок у Командуванні Повітряних Сил. Провести інструктаж, проконтролювати справність апаратури, вчасно відправити телеграму, знайти повідомлення, своєчасно надати доповідь, перевірити лінію зв’язку, відновити зниклий зв’язок чи інтернет тощо. Таких завдань за зміну багато, більшість термінові, і начальник зміни має визначити їх першочерговість та проконтролювати виконання.
– Чергування впродовж доби саме по собі є стресом для організму. Окрім того, я відповідаю за кожну людину та загалом за взаємодію в колективі. Адже від цього залежить якість виконання завдань, – зазначає старший лейтенант.
Мабуть, так би і тривало життя Наталії в напруженій роботі – доба через дві – та домашніх клопотах. Якби не випадок.
– Якось побачила в подруги схему вишивки бісером. І так мені запала в душу та «Іспанка з квітами», що думаю: невже не зможу так намалювати? А ще подруга додала завзяття, каже: «Ну, не кожен здатний таке створити». Це стало для мене своєрідним викликом. Але ж долати виклики – справа військових, – каже жінка.
Відтоді Наталя почала писати картини, а вже за пів року відбулась її перша персональна виставка у стінах рідної військової частини. А за пару тижнів 23 картини майстрині експонувались у вінницькому гарнізонному Будинку офіцерів.
читайте також:
Нині у творчому доробку художниці Наталії Жижко – понад 300 картин, створених за майже 5 років. Її роботи брали участь у десятках міжнародних конкурсів, зокрема у Німеччині, Франції, Великій Британії, Туреччині, Японії, Канаді тощо, де виборювали перші місця і Гран-прі.
У грудні 2020 року під патронатом ЮНЕСКО мала відбутись персональна виставка майстрині в Італії. Проте через карантин її довелось перенести. Тож пощастило українським шанувальникам живопису, адже роботи, підготовлені до виставки в Генуї, представили у столичному Будинку художника, в Музеї історії міста Києва, у галереї «Глобус», у міжнародній виставці акварелі в місті Чорноморськ тощо. Її акварель «Троянда» надрукували в французькому журналі Artmajeur, а цього року це видання взяло інтерв’ю в художниці.
Наталія є єдиною суддею з України на Golden Time Talent – міжнародному майданчику з організації творчих конкурсів і фестивалів та конкурсах Японського інституту акварелі (JWS).
А ще вона ділиться своїм талантом із учасниками бойових дій та їхніми родинами – проводить для них майстер-класи із живопису. Зазначає, що під час малювання її підопічні відволікаються від сумних думок та переживань, пов’язаних із війною:
– Враження від спілкування під час занять просто неймовірні. Звісно, з дітьми працювати значно легше, вони більш відкриті, мають навички з малювання. Трохи по-іншому працювати з дорослими, особливо з ветеранами. Тут цікаво спостерігати, як кремезні чоловіки справляються з пензликом, часто в когось щось не виходить. А був випадок, коли учасник взагалі взяв і вийшов посеред заняття. Проте я нікого не змушую залишатись, просто цікавлюсь, чим можу зарадити. А взагалі це дуже круто, що моє хобі допомагає нашим захисникам та їхнім родинам забувати про війну, наповнюватись позитивною енергією та виплескувати негативну.
Наразі Наталія Жижко співпрацює із організацією «Ветеранський простір», де планує проводити майстер-класи з живопису на постійній основі.
