Здається, що є спільного між надсучасними дронами та тракторцями? Тим більше — коли їх розділяє практично ціла епоха технічного прогресу — понад сто років. Виявляється, що така…
Історія старшого лейтенанта «Гірського» досить типова для українського війська. Вчився у школі, займався спортом, потім технікум, університет і жодних думок про армію чи політику. Поки вчився, працював у групі швидкого реагування, пізніше охоронцем… А затим — Майдан, що кардинально перевернув свідомість. Аж поки не опинився на передовій, у складі гірсько-штурмової бригади. Та й брат Ігоря служить у спецпідрозділі.
«Якщо ми хочемо жити в цивілізованому світі — то маємо брати ситуацію у свої руки», — твердо вирішив для себе Ігор ще під час Майдану. Та доля внесла певні корективи — дістав травму, довго лікувався. Щойно відновився — пішов служити.
Цікаво, що «Гірським» чоловік став задовго до служби у гірсько-штурмовій бригаді. Він — з Карпат, народився й жив у горах, тож і відповідне псевдо «приклеїлось» швидко. Починав службу чоловік у навчальному центрі у Старичах, там пройшов курс виживання під кураторством британців та остаточно зрозумів, що служба у війську — це його!
— Навчав строковиків, контрактників та резервістів, починаючи від стройової до вогневої підготовки. Вони може трохи й сердились за мій серйозний підхід до справи, зате точно знаю, що мої вихованці не пасуть задніх! З радістю зустрів би на передовій когось із них.
На запитання, чи важко було заслужити авторитет вже серед гірсько-штурмовиків, Ігор відповідає жартома:
— Ще такий не вродився, щоб усім вгодив! Хоч яким би ти був сильним, ерудованим, мудрим, однаково комусь не подобатимешся. Та після виходів у складі групи на «зустріч» ворожих ДРГ, чергування на позиціях, де до противника — кілька сотень метрів, у колективі встановлюється особлива фронтова атмосфера, де дійсно «брат за брата».
Ігор ділиться, що противник і зараз використовує кожну можливість, аби деморалізувати українських воїнів.
— Ворожі кулі свистять ледь не щовечора, — каже офіцер. — Противник використовує не лише стрілецьку зброю, а й 120-ті міномети, 82-гі, гатить із РПГ, СПГ… Постійно спостерігаємо провокації й по сусідніх позиціях. Та настрій — бойовий! Ми ж гірські штурмовики! Під час команди «До бою!» не пасує ніхто! А постійні тренування дозволяють підкріпити завзяття професійними навичками!
