Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Жінки Донеччини нині серед тих, кого війна вразила чи не найбільше. Багато з них втратили не лише найрідніших людей, а й свої домівки, рідні міста та села. Агресія РФ проти України змусили їх залишити влаштоване життя й тікати від воєнних дій у нікуди, водночас триматися, проводжаючи та чекаючи своїх чоловіків, синів, братів із фронту, де вони захищають рідні землі від окупанта. На жаль, не всім випало дочекатися… Дехто отримував повідомлення про те, що рідна людина більше ніколи не повернеться. Але попри тяжкі випробування ці жінки не зламалися, а навпаки — об’єдналися. Бо разом — сильніші. Допомагаючи одна одній за принципом «рівний рівному», вони змогли не лише налагодити життя своєї родини, а й активно брати участь у розвитку рідного краю, а отже, у розвитку всієї нашої країни.
Як жінкам Донеччини вдається реалізувати принцип взаємодопомоги «рівний рівному» в умовах максимального наближення до війни та які питання найбільше їх хвилюють у цьому контексті, одна з учасниць «Об’єднання дружин і матерів бійців учасників АТО» розповіла кореспонденту АрміяInform.
Як реалізується принцип «рівний рівному» поблизу війни
Довідково: Соціальна підтримка рівний рівному (підтримка на рівних) тобто взаємодопомога людей, які мають такий же досвід, діляться знаннями, допомагають одне одному та співчувають.
— Принцип «рівний рівному» дає можливість бути відкритим у спілкуванні. Війна змусила жінок зіткнутися з низкою непосильних завдань, які вони мали розв’язувати без чоловіків. І робити це швидко. Декому довелося влаштовувати своє життя та життя близьких з нуля — вивозити сім’ї з територій, які стали тимчасово непідконтрольними Україні, шукати роботу та житло на новому місці, відновлювати документи, домагатися пільг. Також вишукувати спосіб бути корисною для наших захисників, навіть коли їхніх рідних не стало… Вони діяли за покликом серця, який неможливо було ігнорувати. Не кожна з цих жінок була готова до таких великих викликів. І взагалі, мало хто може бути до цього готовим, — розповідає керівниця бахмутської філії ГО «Об’єднання дружин і матерів бійців учасників АТО» Тетяна Львова.
На допомогу прийшло ГО «Об’єднання дружин і матерів бійців учасників АТО», яке утворилося після трагічних подій в Іловайську і яке з дня свого заснування сповідує принцип допомоги «рівний рівному».
— Для нашої організації це означає не просто надання разової допомоги людям, які цього потребують. А можливість навчити їх вирішувати життєві ситуації, в яких вони опинились самостійно. Тобто розповісти про всі можливі пільги, програми, можливості. А потім йти далі — підтримувати та навчати інших, — розповідає пані Тетяна.
В Донецькій області об’єднання реалізувало низку програм, спрямованих на психологічну та соціальну адаптацію жінок та їхніх сімей, які постраждали внаслідок війни, зокрема втратили своїх чоловіків на війні. Цього року досить успішним у цьому контексті став проєкт «Разом сильніші!», який реалізували за підтримки The BEARR Trust в рамках програми малих грантів.
— В рамках проєкту експертки об’єднання навчили жінок принципу допомоги «рівний рівному», говорили про групові динаміки, управління стресом та роботу з емоційними етапами, вчилися спілкуватися з місцевою владою — формувати запити, розуміти, до кого та з яких питань варто звертатися, — розповідає Тетяна Львова.
За її словами, здобувши знання та навички, а головне — друзів та однодумців, жінки Донеччини об’єднались навколо двох украй важливих для них питань. Перше — це проблеми, пов’язані з переселенням з тимчасово окупованих територій. Друге — бажання увіковічити пам’ять своїх Героїв.
— Серед найбільших викликів, пов’язаних з налагодженням життя на новому місці, стало житло. Саме ця проблема найбільше хвилює тих, хто втратив усе, що надбав упродовж життя, та чиї діти нині опинилися у злиднях. Експертки об’єднання проінформували їх про пільги та державні програми, на які наразі можуть претендувати сім’ї полеглих героїв АТО/ООС, та як ними можна скористатися. Це, звісно, тривалий процес, але ми маємо успішні приклади, — каже пані Тетяна.
Зберегти пам’ять про героїв — надзвичайно важливо для їхніх рідних
Однією з найважливіших тем, яка стала єднальною для жінок Донецької області, стало питання вшанування пам’яті полеглих Героїв. Адже саме тут пролилося найбільше крові українців.
Матері та дружини загиблих воїнів, жінки з родин ветеранів та діючих військовослужбовців, згуртувавшись навколо об’єднання, наразі займаються створенням Меморіального комплексу Захисникам України, які віддали свої життя у війні з російськими загарбниками у місті Бахмут.
— Меморіальний комплекс — це символ нашої шани та вдячності воїнам-визволителям та їхнім родинам, це вдячність батькам за те, що виховали таких синів, це місце сили, поваги, пам’яті та патріотизму. На жаль, у місті Бахмут поки що немає місця, крім кладовища, куди б родини полеглих могли покласти квіти, куди можна було б привести дитину та розповісти про подвиг батька, куди можна прийти та згадати побратима. Адже є ті родини, котрим, попри свідчення про загибель рідної людини, досі не вдалося знайти та поховати її тіло. Це величезний біль, — зазначає Тетяна Львова.
Ось чому жінкам східного регіону так важливо усе змінити. Нині вони співпрацюють з міською владою щодо визначення місця для майбутнього меморіалу. Проєкт меморіалу також уже готовий до реалізації.
А поки меморіал лише у планах, жінки проводять заходи пам’яті своїх Героїв, урочисті свята, зустрічі груп взаємодопомоги та прості дружні спілкування на локаціях міста. Адже життя триває й допоки живі сім’ї воїнів, живе й пам’ять про них.
