ТЕМИ
#ТЕРОБОРОНА #СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Повітряні Сили української держави: друге десятиліття розвитку й реформ

Прочитаєте за: 5 хв. 29 Листопада 2021, 10:39

Друге десятиліття існування Збройних Сил України стало етапом формування нового виду — Військово-Повітряні Сили та Війська ППО були об’єднані. Військові частини та з’єднання також реформувалися, відбувалася оптимізація структури нового виду, прибиралися дублюючі та створювалися нові структури.

Після створення у 90-х роках минулого століття єдиної системи протиповітряної оборони країни, реформування структури Військ ППО та зняття з озброєння кількох модифікацій зенітних ракетних комплексів — від 160 дивізіонів, що дістались у спадок від радянської системи ППО, у бойовому складі залишилося менше ніж 60. З іншого боку, почала зростати інтенсивність заходів бойової підготовки. Так, у 2001 році на полігоні «Чауда» у Криму особовий склад зенітних ракетних підрозділів Військ ППО України провів бойові стрільби зенітними ракетними комплексами дальньої дії С-200. 2003 року українські підрозділи протиповітряної оборони провели бойові стрільби зенітними ракетними комплексами С-300, а 2006 року тренувалися розрахунки як С-200, так і С-300.

У Військово-Повітряних Силах початку XXI століття, навпаки, спостерігався спад бойової підготовки, що передусім було пов’язано з нестачею пального для виконання польотів у необхідному обсязі. Недостатнє фінансування Збройних Сил змусило в 1999-2003 роках здійснити їх чергове скорочення. Дивізійні ланки ліквідували, і з 2001 року система управління Військово-Повітряними Силами мала тільки три рівні: Командування ВПС — авіаційний корпус — авіаційні бази (полки). Було сформовано 35-ту авіагрупу (оперативного призначення) зі штабом у Полтаві та Навчальне авіаційне командування (НАК) зі штабом у Харкові. Створено єдиний військовий навчальний заклад — Харківський інститут ВПС.

Протягом 2002 року з бойового складу виведено 170 літаків, а 2003-го на бази зберігання відправили ще 120. Було розформовано чимало авіаполків та окремих ескадрилій.

Однак чергове скорочення не привело до поліпшення фінансування бойової підготовки військ, і військове керівництво країни спробувало знайти вихід у створенні Об’єднаних сил швидкого реагування (ОСШР). До їхнього складу увійшли найбільш боєздатні частини, які мали забезпечувати на рівні, близькому до стандартів НАТО. Решту підрозділів забезпечували пальним і запасними частинами за залишковим принципом.

З урахуванням досвіду реформування збройних сил провідних країн світу у червні 2004 року розпочався процес переходу Збройних Сил України на тривидову структуру — Сухопутні війська, Військово-Морські Сили та Повітряні Сили.

За короткий період було завершено непростий процес формування нового виду Збройних Сил України. Заново були сформовані Командування Повітряних Сил, управління повітряних командувань, реформовані понад 300 військових частин Військово-Повітряних Сил та Військ Протиповітряної оборони. І вже 1 грудня 2004 року Командування Повітряних Сил Збройних Сил України прийняло управління черговими силами у системі протиповітряної оборони держави.

Розпочалося становлення Повітряних Сил як нового виду Збройних Сил України, а 2006 рік був оголошений роком Повітряних Сил. На підготовці Повітряних Сил Збройних Сил України, оптимізації їхніх бойового й чисельного складу зосереджувалися основні зусилля Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України.

Підсумковим заходом року Повітряних Сил стало командно-штабне навчання «Чисте небо — 2006». За кількістю залучених сил і засобів та обсягом виконаних військами практичних завдань це навчання стало наймасштабнішим з 1991 року. Проведення КШН «Чисте небо — 2006» дало можливість перевірити правильність теоретичних положень та обраних напрямів розвитку, висвітлити проблемні питання в організації підготовки, застосування і всебічного забезпечення Повітряних Сил Збройних Сил України та намітити конкретні заходи для їх розв’язання.

Надалі найбільш масштабними заходами підготовки Повітряних Сил Збройних Сил України були командно-штабні навчання «Артерія-2007», «Рішуча дія — 2008», «Морський вузол — 2008», «Взаємодія-2010», «Безпечне небо — 2011», «Адекватне реагування — 2011».

Паралельно з підготовкою військ тривало реформування. Зокрема завершувалося виконання програми ліквідації стратегічної авіації, яка, відповідно до оборонної доктрини України, була зайвою.

У 2002-2006 роках на авіабазах в Миколаєві, Полтаві, Прилуках та Білій Церкві було ліквідовано 60 Ту-22М (43 Ту-22М3 та 17 Ту-22М2), що перебували на озброєнні ВПС і авіації ВМC України, а також на базах зберігання і авіаремонтних заводах. На авіабазі Озерне було знищено 423 авіаційні крилаті ракети Х-22.

У 2004 році на території Державного авіаційного науково-випробувального центру ВПС України під наглядом групи американських фахівців на чолі з керівником «Програми спільного зменшення загроз в Україні» Вільямом Янгстромом був розрізаний перший Ту-142. Літаки Ту-142, що належали Україні, базувалися на авіабазі Кульбакине 33-го Центру бойового застосування і перенавчання ВПС України (м. Миколаїв) та на аеродромі ДАНВЦ поблизу села Кіровське (АР Крим). До 2007 року на території України було знищено 6 дальніх протичовнових літаків Ту-142 і 4 навчально-тренувальні Ту-134УБЛ.

Та, звичайно, авіаційну техніку не лише знищували, але й відновлювали, ремонтували, модернізовували та створювали.

У 2001 році військово-транспортний літак Ан-26 ВПС України було переоснащено у санітарно-транспортний варіант Ан-26 «Vita».

2006 року ще один літак Ан-26 було переоснащено у повітряний командний пункт і після завершення випробувань офіційно прийнято на озброєння.

У 2009 році був розроблений модернізований варіант навчально-бойового літака L-39С, який був прийнятий на озброєння ПС ЗС України під найменуванням Л-39М1 (у 2010 році на озброєння надійшли перші два Л-39М1, у грудні 2011 року — ще два, надалі — ще кілька літаків).

Поступово збільшувалося і фінансування Повітряних Сил. Якщо до 2008 року на програми відновлення справності та проведення модернізації авіатехніки виділялося лише 1 % від необхідного обсягу фінансування, вже у 2010 році фінансування було збільшено. Це дозволило протягом 2010 року повернути до строю 36 літаків, 18 безпілотних літальних апаратів і 47 авіаційних двигунів.

У березні 2010 року на озброєння ПС України були прийняті модернізований варіант штурмовика Су-25 і його навчально-бойова модифікація — Су-25М1 й Су-25УБМ1 (вартість модернізації одного Су-25 до рівня Су-25М1 становила близько 10 млн гривень). 2010 року на озброєння надійшли два Су-25М1 та один Су-25УБМ1, 2011 року — ще два Су-25М1, у 2012-му — ще один Су-25М1.

Подолавши важкий період формування й роки реформувань і оптимізації, Повітряні Сили ставали на крило та продовжували розвиватися, нарощуючи темпи бойової підготовки й готуючи війська до виконання завдань за призначенням.

Далі буде

10

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас в Telegram