На превеликий жаль, у фокус ворожих атак потрапили об’єкти національної енергосистеми. Про те, як мінімізувати шкоду від ворожого терору, розповідає кандидат технічних наук, військовослужбовець…
Він народився в листопаді 1905-го на Рівненщині. Уродженець села Дюксин, став людиною, яка, використавши свій талант графіка в агітаційно-пропагандистській діяльності, забрендувала на світовому рівні визвольну боротьбу українців проти московітів у період 1942-1952 років.
У чотирнадцять років Ніл потрапив в аварію на залізниці, де втратив ліву ногу, а його матір загинула. Ці обставини вплинули на його подальшу долю, адже він був вихідцем з дуже бідної родини й компенсація, що він отримав від власників залізниці, на якій трапилась трагедія, стала можливістю навчатись в академії красних мистецтв у Варшаві.
Ніл Хасевич навчався на відділенні живопису, але згодом обрав модну в ті часи графіку. Прискіпливість, з якою художник ставився до роботи, можна проілюструвати прикладом, коли він від руки гусячим пером переписав Пересопницьке Євангеліє, у процесі досконало вивчивши накреслення кириличного шрифту.
Він був популярним графіком свого часу. Роботи Ніла Хасевича були завсідниками художніх виставок і салонів Львова, Праги, Берліна, Чикаго, Лос-Анджелеса. 1937 року Ніл Хасевич здобуває третій грошовий приз на міжнародній виставці гравюр по дереву у Варшаві. За два роки там же виходить друком художній альбом «Книжкові знаки Ніла Хасевича». Цього ж року в американському місті Філадельфія побачив світ художній альбом «Екслібрис Ніла Хасевича». Водночас художник співпрацює з українськими часописами «Шлях» та «Волинське слово». Митець невтомно шліфував професійну майстерність. Його портрети князя Володимира Великого, екслібрис президента УНР в екзилі Андрія Левицького, серія творів в альманасі «Дереворити» високо оцінені фахівцями.
Дослідники його творчого спадку часто порівнюють Хасевича з іншими відомими митцями: Іваном Трушем, Юрієм Нарбутом, Василем Кричевським.
Але відмова приймати польську ідентичність ускладнювала шлях до визнання. Тож після закінчення навчання Ніл повертається в рідне село та тривалий час працює мировим суддею. Згодом його село було повністю знищене під час німецького авіанальоту в часи Другої світової, з ним і багато праць художника, які, за свідченнями очевидців, були мало не в кожній хаті.
Ніл Хасевич вів активну політичну роботу, був членом крайового проводу ОУН та Української головної визвольної ради.
Із зародженням УПА вступає до її лав (псевда: «Бей-Зот», «Левко», «Рибалка», «333», «Старий», «Джміль»). Упродовж 1943-1944 років очолював політико-пропагандистську ланку групи УПА «Північ», якою командував Клим Савур (Дмитро Клячківський). Після смерті свого друга та провідника Хасевич ще впродовж семи років лишався на бойовому посту. Доробок воєнної й повоєнної доби — 150 дереворитів, які видано за океаном в альбомах «Волинь у боротьбі» та «Графіка в бункерах УПА» (1950-1952 рр.).
Ніл Хасевич — розробник бофонів, відзнак, плакатів та агітаційних листівок УПА. Зокрема, «Зот» створив ескізи Хреста Заслуги і Хреста Бойової Заслуги та медалі «За боротьбу в особливо важких умовах», якою він сам і був затим нагороджений. Його роботи були передані за кордон і розглянуті на засіданні ООН, де було порушене питання щодо визвольної боротьби українців на теренах Радянського Союзу. Це й стало підставою для розпорядження з Москви про ліквідацію митця.
1952 року, незадовго до своєї загибелі, Ніл Хасевич встиг передати за кордон лист. Він зберігся в західних архівах. Ось про що писав воїн-митець: «У своєму житті я втратив уже все, але як довго залишиться бодай одна краплина моєї крови, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються… Слава Україні!»
Загинув Ніл Хасевич, застрілившись у криївці, під час облави групи МДБ під керівництвом Бориса Стекляра (працівника КДБ, що ще донедавна був серед живих і мешкав в Україні).
Цікавий нюанс, що старий МДБіст останок життя був змушений ходити повз пам’ятник, встановлений у Рівному тому, кого він сам і ліквідував.
Професійний рівень і плодотворність Ніла Хасевича не мають аналогів у підпільній боротьбі інших народів у часи Другої світової війни та у повоєнний період. Обдарований графік міг би насолоджуватись богемним життям та власною мистецькою самореалізацією у спокійному закордонні, та обрав своєю місією складну й небезпечну боротьбу за незалежність України.
Саме завдяки Нілу Хасевичу ми складаємо собі візуальне уявлення про боротьбу УПА. Він є тим, хто забрендував та наділив визвольну боротьбу чіткою та змістовою айдентикою.
А його твори актуальні й досі. Бо українці, як і пів століття тому, ведуть збройну боротьбу проти московських окупантів.
