Як встановив суд, 18 грудня 2024 року обвинувачений створив у месенджері Telegram групу під назвою «Чат гроза на дорозі» та особисто адміністрував її, організувавши безперервне наповнення…
В «Укрінформі» відбувся круглий стіл на тему: «Останні тенденції гібридної агресії РФ проти України: вектори дезінформації на фоні воєнної загрози». У режимі дискусії тут обговорювали наміри Кремля створити передумови для масштабної ескалації конфлікту й посилення воєнної загрози засобами поширення багатовекторної дезінформації, аби розпалити протестні настрої. Експерти розглянули основні маніпулятивні наративи Кремля, здатні провокувати паніку в суспільстві, його радикалізувати в межах масштабної гібридної спецоперації РФ проти України. Обговорили і поточні інформаційні загрози, що відволікають увагу спільноти від нарощування військової присутності РФ уздовж кордонів України, методи фактчекінгу.
Кремль прагне зменшити нашу здатність опиратися
Власне, Ігор Соловей – керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки − наголосив, що Росія підвищила рівень дезінформаційної потуги. Це свідчить про прагнення Кремля зменшити нашу здатність опиратися. І наша стійкість та безпека залежить від готовності до дієвого спротиву на рівні держави та суспільства.
Інший експерт із інформаційної безпеки Дмитро Золотухін переконаний: поточна концепція боротьби з дезіформацією себе не виправдала, оскільки у світі не існує законодавчих актів, які визначають понять «фейк» і «дезінформація». Лише недавно ухвалене дебютне французьке профільне законодавство, проте судової практики тут ще не існує.
− Сама концепція намагання протидіяти дезінформації як певному феномену не виправдовує себе в довгостроковій перспективі, − констатує Дмитро Золотухін. – Бо, зрештою, ми повсякчас повертаємося до питання цивілізаційного вибору людей на певній території. В Україні цей вибір для більшості – інтеграція у Західний світ. І щоб реалізувати цю волю більшості, потрібні ефективні інструменти державної пропаганди, яка має забезпечити просування ідей більшості в демократичний спосіб. Це і є інструментами донесення нашого контенту до російської аудиторії, її цільових груп на кшталт солдатських матерів, військових тощо.
Мета нинішнього загострення – тиск на колективний Захід
Керівник Центру оборонних реформ Олександр Данилюк зосередився на окремих заходах спеціального впливу, які відбуваються в Україні. І тут є дві найбільші проблеми. Перша – продовження РФ гри в ескалацію-деескалацію в контексті підвищення ставок у можливій російській військовій агресії. Весняне загострення цього року, інспіроване і забезпечене Кремлем, досягло деяких запланованих результатів. Власне, відбулася зустріч Путіна із Байденом, досягнуто певних дипломатичних домовленостей, частина з яких має непублічний характер. Мета нинішнього загострення – тиск на колективний Захід, зокрема на Білий дім. Одна з цілей – повноцінний запуск «Північного потоку» не тільки як газогону, а й інструменту впливу на низку європейських держав, серед яких і Україна. Інша проблема – прийняття Україною у своє лоно Донбасу на умовах, прийнятних РФ.
Звісно, Кремль всіляко намагається роздмухати внутрішньоукраїнську політичну кризу, підігріваючи «війну всіх проти всіх», і через конституційні зміни значно послабити інститут Президента України. Росія блефує, коли штучно створює враження, що збирається застосовувати військову силу як інструмент впливу на нас.
І ця ситуація відкриває можливості перед Києвом, зокрема у нарощуванні військово-технічної допомоги. Ми чуємо такі непоодинокі сигнали на кшталт недавньої заяви Сенату США. Пан Данилюк певен, що тамтешні структури ОПК, як і в Канаді та Великій Британії, готові розглядати нові ринки підтримки галузі, зокрема й український. Головне, аби наші еліти могли знаходити широкий суспільно-політичний компроміс, що вберігатиме росіян від спокуси таки наважитися на воєнний сценарій.
Російська пропаганда активно дегуманізує українців
Євген Магда − директор Інституту світової політики, влучно зауважив, що Росія нині вистрибує зі штанів, щоби довести власну значущість. Медійно РФ тут використовує не лише «ручні» ЗМІ на кшталт «Рашатудей», а й анонімні телеграм-канали. Так само російська пропаганда активно займається дегуманізацією українців. У квітні був черговий спалах такої кампанії – експлуатували тему вбитої в ОРДЛО начебто з українського безпілотника дитини, хоча вона загинула внаслідок вибуху невідомого пристрою на подвір’ї бабусі, що визначила місія СММ. Це відбулося аналогічно сценарію із розіп’ятим хлопчиком у липні 2014-го, негативне значення якого для нас не варто недооцінювати. Фактично це рефрен ще радянської пропаганди під загальним закликом «Убей немца!».
Ще один цікавий фактор маємо на окупованих територіях – ексгумація жертв боїв 2014−2015 років, виконувана окупаційними адміністраціями. Що набуває певного інформаційного розголосу. Це тема так званих воєнних злочинів українських силовиків. І недаремне у виступах Путіна згадується Сребрениця як аналогія для певних інформаційних технік і маніпуляцій.
Найостанніший тренд – поєднання пандемії та дезінформації. За неповних два роки ми бачили кілька хвиль фейків переважно російського походження, причому їх поширюють передусім соцмережами, меседжерами. А скоро почнуться вкиди щодо найхолоднішої зими 2022-го, яка буцімто призведе до відключень комунікацій у нас. Російська пропаганда постійно вдосконалюється і не завжди повертаються до штампів минулого.
Інше поле для фейкньюс – ситуація із мігрантами на кордоні Білорусі та держав ЄС. Там іде справжня інформаційна війна із чітким елементом пост-правди. Пропагандисти із таборів мігрантів показують дітей, які плачуть, жінку, що знепритомніла, але не розповідають, що більшість прибульців – молоді й здорові чоловіки. І не вживають слово мігрант, а наголошують, що це біженці. А от Польща і Литва не допускають у 5-кілометрову прикордонну зону медіа, обмежуючись брифінгами посадовців. І от, що людям цікавіше переглянути, – хвилинний сюжет на Ютубі чи монологи чиновників? Відповідь очевидна. Це і для нас сигнал, –переконаний Євген Магда.
– У вівторок відбулась телефонна розмова голови Об’єднаного комітету начальників штабів США генерала Марка Міллі з начальником Генштабу РФ генералом Валерієм Герасімовим. Подробиці співрозмовники домовилися не розголошувати. Що це означає, на вашу думку? – запитали ми в Євгена Магди.
– Це так само, як і візит директора ЦРУ Вільяма Бернса у Москву, де обговорювали американсько-російські відносини. Мені здається, що після того, як американці пішли з Афганістану, вони не можуть дозволити собі наступної глобальної поразки. Активізація Росії проти України – теж глобальна поразка. Тому, гадаю, США тут застосовуватимуть різноманітний арсенал. У них є своє розуміння «батога і пряника». Тому такі контакти та розмови будуть й надалі. Росія на тлі таких перемовин публічно комунікуватиме про «здачу України». І нашим відповідним фахівцям та структурам слід робити все можливе, аби показувати, що це зовсім не так.
Цікаві дані навів керівник Центру протидії інформаційної агресії Олександр Курбан: «Наразі розгортається гібридний геополітичний конфлікт, певна частина театру якого розміщена тут, у нас. Саме Україна відчуває весь спектр його інструментарію. І самотужки на рівні інформаційних операцій ми поки ще не можемо протиставити Росії адекватної відповіді. Бо, за нашими підрахунками, з її боку в інформаційному просторі працює до 5 тисяч професійних блогерів, здатних генерувати гігантську кількість контенту, охоплюючи великі авдиторії − водночас до 125 мільйонів контактів. Тому тут слід щільно співпрацювати із західними партнерами, оскільки їхнє професійне середовище не завжди глибоко розуміється на конкретиці українського порядку денного. Як приклад – недавня Ризька безпекова конференція, де обговорювали і наші проблеми протистояння з РФ, де було важко пояснювати партнерам окремі кейси. Треба більше розповідати про себе назовні зрозумілою світу мовою, нашу специфіку, що допоможе збагнути тонкощі українського процесу».
Фото – Дмитро Юрченко
