Сьогодні — він командир 431-й окремого батальйону безпілотних систем: зграї, яка воює за принципом «не числом, а інтелектом». АрміяInform він розповів про те, як народжується культура, в якій ніхто…
На непідконтрольній Україні частині Донбасу залишилися майже два десятки підприємств військово-промислового комплексу України — заводи з виробництва вибухівки, патронів, електроніки та багато іншого. Наприклад, на донецькому «Топазі» до війни виготовляли станції радіотехнічної розвідки — легендарні «Кольчуги».
На окупованій території залишилися унікальні виробництва, які вже кілька років намагаються відновити в Україні. На початку конфлікту у 2014 році цінне обладнання з Донбасу загарбники вивозили цілими заводами разом із продукцією. Наприклад, викрали комплекс радіоелектронної боротьби «Мандат» зі згаданого заводу «Топаз». Хоча радіолокаційні станції Україна все-таки встигла перевезти до Києва. А сам завод розмістили у Запоріжжі.
Деякі підприємства російські окупанти просто розграбували, інші Росія використовує для власних потреб, наприклад, Луганський авіаремонтний завод, на якому відновлювали лопаті для вертольотів. На іншому підприємстві, патронному заводі в Луганську, виготовляють стрілецькі набої, а в Донецьку на заводі хімічних виробів — вибухівку для військових потреб.
У 2015 році так звані республіки заявили про створення власного спільного «оборонно-промислового комплексу». І на одному зі святкувань «дня пабєди» 9 травня 2018 року в Донецьку навіть відбулась «виставка досягнень опк днр», на якій окупанти продемонстрували кілька гвинтівок, мінометів і навіть РСЗВ (реактивну систему залпового вогню) під назвою «Чебурашка» і ракетний комплекс «Сніжинка».
Зрозуміло, що це у кращому разі великовузлове складання окремих видів озброєння з використанням того, що вже є на озброєнні у російській армії. А взагалі, так звані оборонно-промислові комплекси республік не здатні забезпечити потреби російських окупаційних військ. Проте все це виробництво «реплік» і «макетів» здійснюється з іншою метою — легалізацією російського озброєння, яке масово надходило й надходить через неконтрольовану Україною ділянку кордону.
«Китаєць»
Однак ще до згаданого «дня пабєди» у відкритих джерелах з’явилась інформація щодо виробництва ракетної системи силами бойовиків. Цікаво, що ця система, ракету якої зняли на відео українці, була не згаданою «Сніжинкою» і не «Чебурашкою», а системою третього типу, і вона не була згодом представлена на виставці 9 травня. «Ця модель ракети дуже нагадувала саморобні реактивні снаряди, які застосовуються під час конфлікту Сирії», — розповідає сайт Bellingcat, посилаючись на Лабораторію цифрової криміналістики Атлантичної ради (DFRLab).
За цією конструкцією на порівняно невеликий ракетний двигун встановлюється велика боєголовка. Перший задокументований випадок застосування такого типу боєприпасів трапився 28 травня 2017 року, коли батальйон «Азов» опублікував відео наслідків російського ракетного обстрілу Красногорівки. На відео на короткий час видно хвостову частину так званого Китайця.
На відміну від «Сніжинки» та «Чебурашки», які запускаються з пускових установок на вантажівках, «Китаєць» запускається окремо з однієї напрямної, яка встановлюється і наводиться подібно до міномета. Щодо технічних нюансів, то на відео видно модифіковані сопла 122-міліметрової ракети 9М22 від реактивної системи залпового вогню «Град».
Ці сопла нагадують саморобні реактивні снаряди сирійських урядових сил, які також виготовляються на основі ракети від РСЗО БМ-21. Однак тоді як сирійська влада виготовляє спеціальні труби і вставляє туди реактивні двигуни, російські бойовики зробили ракету прямо на двигуні 122-міліметрової ракети, і двигун також зазнав певної модифікації. Були також помічені ще кілька «доопрацювань».
Цей інцидент став першим задокументованим застосуванням ракет такого типу на сході України проти ЗСУ. За кілька тижнів з’явились нові знімки — 24 квітня 2018 року користувач Instagrambring_me_the_swampy опублікував фото боєголовки «Китайця».
Очевидно, що у виробництві ракет бойовики масово використовували наявні деталі з ракет БМ-21 «Град», системи, яку широко застосовували обидві сторони на сході України. Згодом 24 канал випустив сюжет, в якому є детальні зйомки ракети, яку називають «Китаєць».
Згодом в інтернет-мережі з’явились ще кадри, які стосуються цієї теми. Перше відео опублікувало так зване міністерство інформації днр, а інше — Захар Прілєпін, відомий російський бойовик, який був певний час заступником командира батальйону окупантів.
На відео Прілєпіна, яке було присвячене винятково «Китайцю», чітко видно, як відбувається запуск ракети і що собою являє її конструкція. А також з відео можна зрозуміти, яка у «Китайця» пускова установка — проста металева напрямна з можливістю зміни кута нахилу, що дозволяє керувати лише відстанню польоту ракети.
На іншому відео, опублікованому «міністерством інформації днр», було теж показано цю ракету, зокрема кадри пуску «Китайця», а також «Сніжинку» і «Чебурашку».
«Чебурашка» і «Сніжинка» — зовсім не мультяшні назви
«Чебурашка» — це мобільна РСЗВ на модифікованому шасі КрАЗ-260, яка стріляє 217-міліметровими ракетами із заявленою дальністю до 9600 метрів. Про «Чебурашку» відомо набагато менше, ніж про «Китайця», проте з наявних в інтернеті відео можна зробити деякі висновки і про цю систему. «Чебурашка» може запускати до 64 ракет. У кожному блоці по 32 ракети, в блоках по 8×4 ракети.
Фахівці розповідають, що «Чебурашка» створена, як аналог радянської РСЗВ БМ-24Т. Система управління вогнем здійснюється з провідного переносного пульта, стріляє як залпом, так і одиночними ракетами. Розрахунок складається із семи осіб. Розгортання відбувається з поворотом напрямних під кутом 90 градусів у правий чи лівий бік. Перед пусками машина закріплюється на місцевості домкратами. Час повного залпу — 16 секунд.
Звичайно, що на окупованих територіях виготовити двигуни для БМ-21 «Град» просто нереально, але порівняно короткі і швидкогорючі двигуни для 217-мм ракет — цілком можливо. Ракета «Чебурашки» сильно нагадує ранні радянські великокаліберні ракети малої дальності, зокрема М-14 та М-24. Та й сама конструкція і елементи ракети нагадує колишні радянські розробки. Щодо влучності «роботи» РСЗВ — то це озброєння розробляли для застосування у густозаселених кварталах, тому куди б не летіли її залпи — питання не пріоритетне.
Інша ракетна система, якою вихвалялись «представники опк днр», «Сніжинка». Ця система також змонтована на шасі КрАЗ-260 і запускає дві некеровані 324-міліметрові ракети. Як і у випадку з «Чебурашкою», про конструкцію «Сніжинки» відомо мало, але вона найімовірніше досить проста і типова для радянського озброєння.
Щодо її ТТХ, то також вказана дальність 9600 метрів — максимальна і 1500 — мінімальна. Бойовий розрахунок тут 3 особи. Випробування цієї системи російські бойовики проводили у травні 2018 року по українських позиціях поблизу населеного пункту Пікузи (Комінтернове) біля Маріуполя. Фахівці констатують теж відносну влучність «роботи» комплексу.
Маючи такі «власні» ракетні комплекси на озброєнні, російські окупанти створили секретний підрозділ під назвою «ракетні війська тактичного призначення днр». Спільнота розслідувачів з Bellingcat ідентифікувала деяких представників цього підрозділу, ними виявились працівники, так званої ГИК — державної інноваційної компанії, яка фактично керувала «військово-промисловим комплексом днр».
Ця організація, яку пов’язують з колишнім «головою днр Захарченком», тримала під контролем більшість підприємств ВПК на непідконтрольних територіях. Щодо персоналій, які «засвітились» на деяких відео зі спеціальними шевронами «РВТП ДНР», — інформація відсутня, тобто не виключено, що це російські «спеціалісти» і «інструктори».
Після ліквідації у вересні 2018 року так званого глави днр Захарченка тема «донецьких ракет» була на певний час закритою. Деякі місцеві медіа повідомили, що роботи над цими комплексами призупинені, а «ракетні війська днр-ії» так і не створені.
Ракети на «Топазі»
У липні 2021 року російські і окупаційні медіа повідомили, що теперішній «глава днр» Денис Пушилін підписав «указ» про створення в «республіці» державної корпорації «Алмаз». Згідно з ним «робота цієї держкорпорації буде спрямована на реалізацію державної політики в оборонно-промисловій сфері, у тому числі розроблення, виробництво та сприяння розробленню, виробництву та експорту продукції цивільного, військового та подвійного призначення».
До складу ДК «Алмаз» увійдуть підприємства, які раніше входили до складу українського ВПК: вищезгаданий виробник станцій радіотехнічної розвідки «Кольчуга» — «Топаз», Донецький казенний завод хімічних виробів, а також Макіївський державний проєктний інститут, НДІ комплексної автоматизації, Державний НДІ пластичних мас.
У вересні 2021 року Донецьком поповзли чутки, що на «Топазі» почнуть збирати тактичні ракети середньої дальності. Як розповідає у своїй статті у виданні «Дзеркало тижня» відомий український журналіст Сергій Гармаш, на думку колишніх співробітників «Топазу», нинішній кадровий потенціал і технічний стан підприємства непридатні для виробництва будь-якого виду озброєнь і навіть «викруткового складання» найпростіших ракет.
Гармаш є представником ОРДЛО від України в тристоронній контактній групі (ТКГ). У його статті під назвою «Кремль втомився: все, що потрібно знати про сьогоднішню ситуацію на Донбасі та дії Росії» зазначені висновки, що усю цю держкорпорацію «Алмаз» створено не для виробництва, а саме для легалізації російського озброєння, яке таємно поставляє Москва на підконтрольну їй частина Донбасу.
Сигнал досить тривожний, адже якщо це справді будуть ракети, то за виробництво них Росія знімає із себе усю відповідальність, переклавши її на Донецьк. Тобто «республіка захищається усім, чим може… Це значно підвищить суб’єктність недореспублік та значно змінить розстановку військових сил на Донбасі. Тим більше після застосування Україною «Байрактарів» ініціатива була у неї і Росія реально не мала чим відповісти…
Застосування «днр» «своїх» ракет і РСЗО своєю чергою має спровокувати Київ до інших більш рішучих дій, результатом яких стане серйозне загострення на фронті.
Фото з сайту «Bellingcat»
