Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
2014 рік. Перші напади гібридних військ Росії і… перші втрати серед героїв України. Військові шпиталі переповнені — постійно надходять поранені і травмовані воїни. Медичний персонал Військово-медичного клінічного центру Західного регіону працює із віддачею не те що на 100%, а на всі двісті. Адже йдеться про життя людей, які зупинили наступ країни-агресора.
Головне навантаження тоді, звичайно ж, лягло на реанімаційні відділення. Саме в такому у 2014 році і працювала старшина Галина Шевчук.
— Тоді для мене це був шок, — пригадує Галина Степанівна. — Молоді хлопці та офіцери… Поранені… ніби в мирний час… Це було незвично і трагічно для всіх нас.
Згодом наша героїня проходила службу у передовому 66-му мобільному госпіталі, який і нині на одній із найважчих ділянок фронту. А тепер вона відповідальний виконавець збору та обробки інформації. Завжди усміхнена і доброзичлива, Галина Степанівна вміє якоюсь притаманною лише їй чарівністю покращити настрій навіть роздратованим відвідувачам. Вона чудово організувала діловодство, а також надзвичайно компетентна в тонкощах укладання різноманітних паперів і документів, без яких просто неможливе наше сучасне військове життя.
— Медик має нести добро, — переконана Галина Степанівна. — Бо професіоналізму можна навчити, але якщо лікар не має добра в душі і не любить своєї професії, то в медицині такій людині просто немає місця.
Фото і відео автора
