Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Вперше за багато десятиліть до теми створення панцерників, які можуть ефективно вести бойові дії в умовах ядерної війни, повернулося американське аналітичне видання з військово-політичної тематики The National Interest.
Автор публікації розповів про «Об’єкт 279», розроблений у радянських конструкторських бюро в 1957 році. Цей важкий танк призначався для бою в умовах множинних ядерних вибухів. Але зміна воєнних доктрин країн Варшавського договору та НАТО зупинила виробництво цієї дивовижної машини.
А починалося все так. На зорі холодної війни керівництво НАТО отримало достовірну інформацію про те, що СРСР планує виготовляти важку наземну техніку для ведення ядерної війни. Американці у відповідь також приступили до подібних розробок. Концепція танка, здатного витримати наслідки ядерного удару та вести після цього бій, була представлена компанією Chrysler ще в 1954 році на військовій конференції в Детройті.
Утім, попри перспективність теми, жоден із проєктів атомних танків не дійшов навіть до стадії будівництва дослідного зразка. Причина була зрозумілою: танки із власним вбудованим реактором коштували б занадто дорого, а ще в них потрібно було б дуже часто заміняти екіпажі, щоби солдати не отримували надмірну дозу опромінення. Тому СРСР вдалося, хоч і формально, «обставити» американців. «Об’єкт 279» був таки сконструйований та побудований, щоправда, і досі він у єдиному у світі екземплярі.
«Об’єкт 279» був важким танком з деякими унікальними характеристиками для умов бездоріжжя. Спеціально для цього творці додали своєму витвору не дві, а чотири гусениці-траки. Метою було знизити тиск на ґрунт, щоби танк не загрузав і завжди мав пристойну швидкість руху. Гусениці відповідали гідропневматичним підвіскам, прибудованим між ними й корпусом машини. Ці підвіски були порожнистими, тож їх могли використовувати для зберігання палива, надаючи «Об’єкту 279» з двигуном у тисячу кінських сил непорівнянний з іншими радіус дії зі швидкістю 55 кілометрів за годину.
Тактико-технічні характеристики танка «Об’єкт 279»
Габарити:
- довжина — 10,2 м (без ствола у 6,77 м)
- висота — 2,5 м
- ширина — 3,4 м
Маса — 60 т
Броня:
- лобова — 93–269 мм
- бортова — 100–182 мм
- баштова — 217–305 мм
Озброєння:
- гармата М-65 калібру 130 мм
- кулемет КПВТ калібру 14,5 мм — 1 шт.
- боєкомплект — 24 снаряди
Двигун — дизельний 16-циліндровий Н-образний чотиритактний ДГ-1000 або 2ДГ-8М
Запас ходу — до 250 км
Швидкість — до 55 км/год
Екіпаж — 4 особи
По-справжньому унікальною в «Об’єкті 279» була тільки броня. Йдеться про подвійне навантаження: її треба було зробити здатною витримувати попадання протитанкових снарядів і вплив чинників ядерного вибуху. Тому «Об’єкт 279» зробили схожим на «літаючу тарілку». У нього великий, але не високий корпус у формі диска, що звужується донизу. Товщина броні корпусу різниться в різних місцях, але на максимумі вона досягає фактичних 270 міліметрів.
Велика вага «наземної тарілки» передбачалася для запобігання ударній хвилі ядерного вибуху, дископодібний корпус також змушував міцно чіплятися за землю. Башта об’єкта захищена ще краще за корпус — у неї 320 міліметрів сталевого захисту.
До речі, другою причиною забуття проєкту «Об’єкт» 279», окрім зміни стратегічних військових доктрин, став новий світовий підхід до створення броньованого захисту панцерників. Замість строкатого набору легких, середніх і важких танків стратеги перейшли до ідеї «універсального» типу танка із посиленою багатошаровою бронею. «Об’єкт 279» просто втратив нішу існування у стратегічних задумах вояків світу.
За матеріалами іноземних видань, Віктор Шевченко
