І ці удари вже мають більший вплив на суспільні настрої всередині росії, аніж їхні шалені втрати на фронті. Китайські товари…
На війні для саперів спокійних часів не існує, і навіть коли майже немає обстрілів, завжди знайдеться робота. Особливо для таких майстрів своєї справи, як командир групи інженерного забезпечення однієї з механізованих бригад майор Юрій.
Наша зустріч відбулася під час незвичайної ситуації, що виникла на одній з позицій воїнів-піхотинців. Увечері російські найманці обстріляли один зі взводних опорних пунктів з гранатометів і великокаліберних кулеметів, а також, прикриваючись звуками вибухів, здійснили дистанційне мінування позиції забороненими протипіхотними мінами ПОМ-2.
— Їхня головна особливість і небезпека у тому, що їх установлюють тільки засобами дистанційного мінування. Якщо своєчасно це не помітити, то можна несподівано потрапити в мінну пастку. Міна негайно спрацьовує, коли людина чіпляється за один з датчиків цілі. Ураження завдають осколки, на які дробиться корпус після підриву заряду вибухової речовини, — розповів Юрій. — Час роботи бойової міни може становити від 4 до 100 годин, після чого спрацьовує пристрій самоліквідації. На щастя, військовослужбовці ще під час бою помітили момент дистанційного мінування й уже наступного дня викликали на позицію саперів.
Група майора Юрія негайно приступила до пошукових дій. Завдання було ускладнено ще й тим, що територія мінування була в безпосередньої близькості від ворожих позицій, тож діяти саперам довелося в екстремальних умовах, приховано пересуваючись по окопах і ходах сполучень. Завдяки професійним навичкам і бойовому досвіду вдалося швидко знайти та знешкодити смертоносні «сюрпризи».
— Діяли максимально обережно, адже таку небезпечну міну можна знешкодити тільки методом підриву. Використовували для цього тротилові шашки або зривали їх кішками на дротах, — розповів Юрій. — На жаль, нині ворог дедалі частіше вдається до таких зухвалих і цинічних методів ведення війни. Причому російські окупанти мінують не тільки позиції українських військових, а й території навколо мирних населених пунктів. Нашій групі вже неодноразово доводилося виїжджати на виклики представників поліції та МНС.
Військова біографія майора Юрія розпочалася у 2012 році після закінчення факультету військової підготовки Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Починав службу на посаді командира інженерно-маскувального взводу та пройшов усі сходинки командирського становлення. Початок російської агресії Юрій зустрів на кордоні з окупованим Кримом, затим у складі свого підрозділу брав участь у бойових діях на сході країни.
— Поблизу селищ Гранітне, Степанівка ми забезпечували проходження наших підрозділів через водні перешкоди, займалися мінуванням і розмінуванням проходів, вели активну інженерну розвідку території на шляхах пересування наших батальйонних тактичних груп, — згадує події тих днів Юрій. — Під час виконання цих завдань потрібно завжди бути пильними, тому що коли від твоїх дій залежить життя людей — права на помилку в нас немає.
Фото автора
