Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
З тендітною симпатичною дівчиною старшим солдатом Римою ми познайомилися на передовій, де напередодні окупанти обстріляли з мінометів позицію воїнів – піхотинців. Під час обстрілу було поранено командира ВОПу і одного з солдатів. Попри щільний вогонь з боку ворога, їм своєчасно була надана перша медична допомога і проведена евакуація в безпечне місце. Нині вони вже в госпіталі, стан їхнього здоров’я задовільний. Одним із тих, хто керував діями підрозділу і не розгубився у складних умовах бою, якраз і була старший солдат Рима.
– Ще зранку ми почули над позицією звук БПЛА окупантів, − згадує події того дня дівчина. − Він був дуже високо, тому зафіксувати його навіть візуально було неможливо. А вже згодом почули перший прихід міни. За пів години навколо позицій розірвалося ще близько 30 мін калібром 120 і 82 мм.
Побачила, як, намагаючись надати допомогу підлеглому, дістав осколкове поранення наш командир. Після цього прийняла командування на себе. Чесно кажучи, в той момент не було часу для роздумів та вагань, адже треба було швидко діяти та ухвалювати рішення.
Побачила, як, намагаючись надати допомогу підлеглому, отримав осколкове поранення наш командир. Після цього прийняла командування на себе. Чесно кажучи в той момент не було часу для роздумів та вагань, адже треба було швидко діяти та ухвалювати рішення. Так сталося, що я була найстарша за званням і посадою військовослужбовцем на позиції. Розуміла, що необхідно взяти ситуацію під контроль і правильно організувати подальші дії особового складу. Після надання медичної допомоги пораненим, я доповіла на командний пункт щодо обстрілу, а також вказала вірогідні координати місць, звідки вівся обстріл. Уже за декілька хвилин вдалося придушити вогневі засоби противника і припинити обстріл з боку окупантів.
До речі, попри свій молодий вік, на війні Рима вже третій рік. Починала кулеметницею у розвідці. Під Мар’їнкою була оператором БПЛА, навчилася майстерно виявляти ворожі об’єкти і корегувати вогонь по їх знищенню. Потім опанувала артилерійську справу, володіє навичками управління вогнем. Рима дуже відповідально ставиться до своїх обов’язків і серед чоловіків користується повагою та авторитетом. До її слів завжди прислухаються і намагаються якнайкраще виконати накази жінки-командира.
«Не можу кинути своїх хлопців. Вони для мене, як рідні. Мій досвід, знання потрібні тут, на передовій, тому буду воювати до нашої перемоги!»
Важко повірити, що ця справжня войовниця в цивільному житті працювала перукарем і створювала модні зачіски. Дома, в рідному Старобільску, що на Луганщині, на Риму чекає шестирічна донька і мама. Вони дуже хвилюються за неї і мріють про те, щоб вся родина була знову разом. Але для Рими поки головною справою в житті залишається захист Батьківщини.
– Не можу кинути своїх хлопців. Вони для мене, як рідні. Мій досвід, знання потрібні тут, на передовій, тому буду воювати до нашої перемоги, − каже дівчина.
Фото автора
