Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Поки погодні умови дають змогу, житомирське ГО «Пошук» продовжує розкопки.
— Нещодавно ми їздили в Бердичівській район піднімати бійця, проте вчора повернулися для того, щоб підняти ще одного солдата із 44-го мотострілецького полку, який 10–12 липня 1941 року в лоб атакував Семенівку з метою відбити місто Бердичів у німців, — розповідає пошуковець Вадим Баранівський. — Інколи створюється таке враження, що не вистачить життя для того, аби їх усіх знайти та по-людськи поховати. Тисячі воїнів продовжують лежати на полях і лісах Житомирщини. З кожним виїздом їхня кількість зменшується, проте роботи ще дуже багато.
Боєць був крайнім на правому флангу атаки. Загинув, очевидно, від мінно-вибухової травми. Каска мала тріщини, характерні для цього. Голова була відсутня. При собі боєць мав скляну флягу, лопатку, протигаз та інші дрібниці.
— Знайшли і медальйон типу ладанка, в якому була записка з інформацією про воїна, але, на жаль, час не щадить ніщо, і вона повністю згнила, — зауважив Вадим Баранівський.
Навесні 2022 року солдат буде перепохований у братську могилу з усіма військовими почестями та традиціями.
Минуло вісім десятиліть, а щороку у Семенівці під час польових робіт чи спланованих розкопок за інформацією, отриманою про можливе поховання від місцевих мешканців, знаходять рештки десятків полеглих солдатів…
