Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
З початком війни на Сході України відповіддю громадянського суспільства на підступний напад Росії стало не лише швидке комплектування військових частин та батальйонів територіальної оборони добровольцями, але й потужний волонтерський рух. Згодом забезпечення потреб армії перейняла на себе держава, втім, за роки війни встигли сформуватися волонтерські групи та організації, які купують та доставляють захисникам на передову засоби, що посилюють боєздатність підрозділів. Однак, окрім збагачення технічного інструментарію, фронтовики також потребують моральної підтримки. На жаль, війна створила у країні ще одну реальність, яка з мирним життям існує ніби дистанційно. Проте мова не про відстань, а про прірву між світоглядами. Сприйняття дійсності цивільних людей подекуди кардинально відрізняється від парадигми мислення військовослужбовців. Тривалі бойові відрядження захисників трансформують свідомість, спричиняючи світоглядні метаморфози. Отже, варто шукати точки дотику і досягати порозуміння з тими, для кого суттю і змістом життя стала війна.
Козаки з творчого об’єднання «Золота паланка» розповіли кореспондентові АрміяInform про виступи, що вже кілька років поспіль організовують для військових.
— Разом із волонтерами, які доставляють допомогу в район проведення ООС, різним складом і ми їздимо на передову, — каже заступник голови спільноти Олег Черненко на псевдо «Ворон». — У нашому колективі є співаки, майстри з бойових мистецтв, письменники та гумористи, і щоразу ми вирушаємо з тими, хто готовий майже без сну добу чи дві провести в польових умовах.
Пробудити генетичну пам’ять нащадків українських лицарів
Свої виступи артисти характеризують як історико-просвітницький проєкт, у межах якого вони, зокрема, знайомлять воїнів із розмаїттям зброї козацької доби та методами володіння нею.
— Ми показуємо близько 20 видів озброєння, — говорить інструктор з бойової системи «Гопак» Володимир Пасинко на позивний «Колоброд». — Деякі, що дійшли від козаків, використовують і донині. Переважно збереглася і методика застосування.
Разом із цим воїнам розповідають історичні епізоди часів козацьких походів і звитяг.
— Ми намагаємось пробудити генетичну пам’ять нащадків запорізьких козаків, що завжди боронили цю землю, — пояснює Олег Черненко. — Наводимо приклади їх хоробрості. У такий спосіб, сподіваюсь, підіймаємо патріотичний дух та несемо подяку від тих, хто в тилу. Іноді вояки ставлять запитання щодо історичних фрагментів, про які не згадується в нашій програмі. Тож у нас відбувається жваве спілкування.
Програма виступів варіюється, і кожна вистава відрізняється змістом і подачею.
— Наша робота підживлює мотивацію як добровольців, так і контрактників ЗСУ, — ділиться пан Олег. — Підтримує воїнів і нагадує про необхідність продовжувати захищати Батьківщину. Якщо трапляються люди, над уподобаннями яких превалює російська культура, виступи колективу спонукають їх поглянути на українство в новому вимірі.
Та похмуру буденність здатна розвіяти не лише шабля, що зі свистом розрізає повітря в руках досвідченого майстра, із захопливим екскурсом у героїчну минувшину, але й влучна дотепна гумореска від козака «Ґедзя», Юрія Єгорова, та, неодмінно, дивовижні пісні у виконанні Петра Ткаченка на прізвисько «Соловейко» і Олесі Чайки.
— Коли бачиш, як змінюється настрій військових впродовж виступу, з’являється натхнення продовжувати роботу, — каже співак Петро. — Гучні аплодисменти та прохання «на біс» лунають від усіх слухачів. Коли воїни не встигають насолодитися гумором сповна, просять Юрка «Ґедзя» повторити вподобану авторську історію, і після її виконання знов заливаються сміхом.
Від Майдану — до «Айдару»
Добрих жартів не бракувало козакам і під час Революції Гідності. У лавах Самооборони Майдану вони разом виборювали право бути українцями у власній державі. Тоді ж і отримали козацькі імена. Юрій Ґедзь на початку війни вступив у батальйон «Айдар», незважаючи на інвалідність, а після повернення активно займався волонтерством.
Ще один напрям роботи — дитяче патріотичне виховання. Навідується «Золота паланка» і до шкіл, де проводить виступи для дітей усіх класів. А допомогу, яку молодь передає фронтовикам з навчальних закладів, просвітяни доправляють на війну.
…Обмежений час не дозволяє залишатися із героями довше, адже волонтерське авто мчить до місць дислокації наступних підрозділів, де вже чекають незвичного перформансу.
— Розповідаючи про легендарні сторінки нашої давнини, ми самі поринаємо в минуле і запрошуємо помандрувати на 300–400 років назад усіх, хто це споглядає. Осягаючи неймовірне видовище, військові роблять для себе нові відкриття, і вже в подальшому, гідно оцінюючи, зможуть порівнювати нас із іншими артистами, — провадить пан Олег.
Аналізуючи цивілізаційний поступ української нації, чоловіки наголошують, що наш народ завжди відкидав будь-які загарбницькі амбіції, але своїм волелюбним характером і войовничістю ламав плани багатьом потужним імперіям світу.
— Головна наша мета — вмотивувати воїнів битися за Україну так, як це робили пращури-козаки — хоробро, майстерно і переможно!
Фото Павла Закипного, Олега Черненка та Володимира Пасинка
