І ці удари вже мають більший вплив на суспільні настрої всередині росії, аніж їхні шалені втрати на фронті. Китайські товари…
Збройний напад і захоплення українських моряків силами ВМС РФ у міжнародних водах Чорного моря у 2018 році знайшли своє продовження у Гаазі. Протягом минулого тижня в Арбітражному суді Росія намагалася вислизнути від відповідальності за грубі порушення морського права, які чинила проти України та за які вже була засуджена Міжнародним трибуналом з морського права. Про нісенітниці, якими РФ під час апеляції намагалася виправдати свої злодіяння та як українські дипломати, професійні юристи МЗС України, фахові іноземні правники вщент розбили її «захист» розповідає АрміяInform.
Історія розпочалася під волання: «Дави його!».
25 листопада 2018 року у міжнародних водах Чорного моря Російська Федерація по-піратськи незаконно захопила три українські військово-морські кораблі та 24 членів їхніх екіпажів. Ігноруючи Конвенцію ООН з морського права, російські пірати близько року утримували українські судна та протягом дев’яти місяців — членів екіпажів. Як відомо, відповідно до Конвенції військові кораблі та їхні екіпажі наділяються абсолютним імунітетом, що забороняє іноземним державам оглядати, накладати арешт, утримувати судно та здійснювати судове переслідування. Тому у травні 2019 року Міжнародний трибунал з морського права в Гамбурзі на вимогу України постановив: РФ має негайно звільнити три українські військово-морські судна та 24 затриманих українських моряків.
З метою уникнути відповідальності у справі України проти Росії за порушення імунітету українських військово-морських кораблів та членів їхніх екіпажів російські юристи скористалися правом апеляції. Вони намагались піддати сумніву юрисдикцію трибуналу в цій справі та уникнути відповідальності за піратські дії Росії у Чорному морі. Минулого тижня в Гаазі в Арбітражному суді пройшли слухання у справі, під час яких представники РФ намагались довести, що інцидент 25 листопада 2018 року стосувався «військової діяльності» і тому не підпадає під Конвенцію ООН з морського права.
Українська сторона звернула увагу суду на зухвалу непослідовність аргументів РФ задля свого захисту. Спочатку, коли це було вигідно, росіяни називали грубе порушення суверенітету України й міжнародного права «правоохоронною діяльністю». Попри однозначне рішення Міжнародного трибуналу у травні 2019 року, РФ продовжувала утримувати кораблі та екіпажі до вересня та листопада 2019 року. При цьому кримінальні справи проти українських моряків не закриті й досі, у жовтні 2021 року. Українські дипломати підкреслили, що захисники російських піратів у Гаазі лукавлять, розповідаючи не про «правоохоронну», а вже про «військову» діяльність, яка не підпадає під Конвенцію ООН з морського права.
— Українська команда довела суду: Росія послідовна лише у прагненні уникнути відповідальності за свої дії. Але цього ми їй якраз і не дамо зробити, — підсумував слухання в Арбітражі очільник МЗС України Дмитро Кулеба. — Ми послідовно працюємо над тим, щоб зухвале та протиправне захоплення Росією кораблів ВМС України у листопаді 2018 отримало чітку оцінку міжнародного правосуддя.
Міністр закордонних справ підкреслив, що минулого тижня в Гаазі Україна відстоювала не лише свої інтереси, а й цілісність міжнародного права загалом, непорушність фундаментального принципу імунітету військових кораблів. Український дипломат засвідчив власну впевненість у тому, що російські злочинці не уникнуть покарання, незважаючи на всю абсурдність їхніх виправдань:
— Коли росіяни таранили буксир «Яни Капу», вони реготали та кричали «Дави його!». Ми всі добре пам’ятаємо це відео. Але добре сміється той, хто сміється останнім. Ми теж уміємо давити. Тільки не залізним бортом корабля. Ми давимо залізною логікою юридичних аргументів. І ми задавимо російських злочинців. Красиво та згідно з міжнародним правом. Нехай це займе трохи більше часу, ніж знадобилося російським військовим для тарана корабля в міжнародних водах. Але наслідки для порушників будуть значно серйознішими та тривалішими.
Дмитро Кулеба запевнив, що Україна й надалі готова боротися не лише за себе, а й за спільні цінності та правила цивілізованого світу.
