У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Командир роти глибинної розвідки 21-річний капітан Максим Яровець загинув п’ять років тому, у жовтні, підірвавшись на ворожій протипіхотній осколковій міні МОН-50.
За мужність, проявлену в російсько-українській війні, офіцера нагороджено орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня. Його ім’ям названо пасажирський поїзд сполученням Хмельницький – Лисичанськ. А фрилансери увічнили пам’ять про наймолодшого в Україні командира роти глибинної розвідки 50-хвилинною документальною стрічкою, яку презентували у Хмельницькому.
Читайте також: «Віднині потяг Лисичанськ – Хмельницький матиме ім’я загиблого воїна Максима Яровця»
«…Це його улюблений светр, він пахне моїм сином»
Автором ідеї фільму став друг дитинства загиблого героя Владислав Бондар. Власне, завдяки його наполегливості та цілеспрямованості, за підтримки і клопотання Хмельницького міського голови у березні 2020 року швидкий поїзд № 138/137 назвали ім’ям Максима Яровця. Владислав тоді добився ухвалення такого рішення ще працюючи в Києві на «Укрзалізниці». Сценарій до фільму написала хмельницька журналістка Анастасія Сбродова, відеозйомку і монтаж майбутньої стрічки взяв на себе друг Насті Володимир Бобінський.
– Навесні 2020 року ми запустили поїзд імені Максима Яровця. Не минуло й кількох місяців, як в одному з моїх чергових відряджень він наснився і сказав: «Не забувай мене». Ось тоді й з’явилась ідея відзняти документальний фільм про нього, – каже Владислав Бондар і додає, що стрічка не залишить байдужим жодного, хто її перегляне.
– Фільм ми знімали в різних містах України – Хмельницький, Львів, Лисичанськ, Авдіївка та інших. Спілкувалися з батьками, шкільними друзями, вчителькою, бойовими побратимами і посестрами Максима, – розповідає авторка сценарію Анастасія Сбродова. – Безумовно, головним героєм фільму є Максим Яровець. Та разом із тим ми дотримувались двох художніх ліній. Перша – про Максима від дитинства, шкільних років, курсантського навчання, становлення як офіцера та командира і його загибель – загибель героя. Друга – не лише він у центрі, а всі захисники України, усі військовослужбовці. І що важливо, ми намагались підкреслити, що героями є не лише ті, хто загинув, у нас сотні тисяч живих героїв-захисників, які зі зброєю в руках боронять мир на Сході, вертаються до рідних з близькими і знову їдуть туди – на передній край нашої оборони.
-
- Анастасія Сбродова та матір Максима Наталія Баран
Під час перегляду фільму глядачі в залі не стримували емоцій, багато хто плакав, навіть чоловіки.
Після фінальних титрів, коли в залі загорілось світло, усі піднялися і аплодисментами висловили свою вдячність авторам за роботу, а батькам, рідним і друзям – за такого сина, друга, захисника-героя.
Наразі творче тріо працює над технічними питаннями відповідності формату фільму, аби запустити його на платформі YouTube.
Автори кажуть, що ще до прем’єри у Хмельницькому до них уже зверталися побратими Максима з розвідувального батальйону, аби показати цю стрічку в Рівному, у Львові та в деяких інших містах.
Як на мене, цей фільм мають бачити в кожному малому і великому українському місті, селі, в кожній школі. На таких кінострічках мають зростати справжні патріоти, справжні сини і доньки української землі. Це історія в постатях нашої боротьби за територіальну цілісність і незалежність. Такі герої, як Максим Яровець, мають бути основою, стрижнем національної ідентичності, прикладом для наслідування наступних поколінь.
Фото автора
