Про особливості 14-денного періоду адаптації бійців у бойових частинах після проходження БЗВП та фахової підготовки АрміяInform розповів начальник групи інструкторів 127-ї окремої важкої механізованої бригади сержант…
Відтоді як в Україні було скасовано радянське 23 лютого, на свято чоловіків намагаються перетворити День захисників, а з цього року вже і захисниць України. Так, напередодні 14 жовтня торгові мережі пропонують акційні товари для представників сильної статі, в деяких дитячих закладах освіти – шкільних і дошкільних, батьки закуповують подарунки хлопчикам. І коли інша частина суспільства намагається довести їм, що це свято не має стосунку до статі та і до дітей взагалі, ті відповідають, що 14 жовтня святкують й День козацтва. А українські хлопчики – це ж точно козаки! І, зрештою, коли ще їх вітати, щоб ті не образились, адже дівчата мають своє жіноче свято – їх обдаровують 8 березня.
Чи доречно вітати хлопчиків на Свято захисників і захисниць, авторка матеріалу запитала жінок, які є або в майбутньому стануть мамами. Але, на відміну від багатьох інших представниць жіночої статі, кожна з них свого часу взяла до рук зброю та на рівні з чоловіками виборювала право України на незалежність та європейське майбутнє. Ці жінки є ветеранками російсько-української війни.
Васіліса Мазурчук (Трофимович), протягом 2014−2016 років брала участь в АТО у складі добробату «Донбас» та спецпідрозділу МВС «Дніпро-1». Авторка книг «Любов на лінії вогню», «Казки Донбасу», співавтор книги «Добробати». Виховує доньку Алісу.
– Стосовно вітання дітей – єдина парадигма. Це не хтось має вітати дітей, а діти мають вітати захисників. І захисниць. А коли після закінчення школи вони захочуть надбати таку соціальну роль як захист державності − тоді їх привітають. І, звісно, ми підтримуємо такий їхній вибір. Але він має бути свідомим. І у свідомому віці. Привітати хлопця з Днем захисників – це приблизно те саме, що вітати 8-річну дівчинку з Днем матері, − говорить жінка.
Анна Ладєєва, підполковник медичної служби, магістр медицини за спеціальністю «терапія», заступник начальника Центру обробки інформації з медичного забезпечення НВМКЦ «ГВКГ», учасниця АТО/ООС:
– У головах деяких людей досі є такий собі перекіс з часів радянщини –вітати хлопців як майбутніх воїнів. Але влітку набув чинності закон, відповідно до якого свято 14 жовтня тепер називається «День захисників і захисниць України». Отже, тепер у дитячих колективах батьки повинні й дівчат теж вітати як майбутніх захисниць? Але де гарантія, що ця конкретна дівчинка 5 або 7 років захоче взяти до рук зброю, де гарантія, що її одноліток-хлопець не буде мати проблем зі здоров’ям, які не дозволять йому проходити службу в ЗСУ? Як на мене, це виключно свято тих, хто захищав та захищає Україну – тих, хто нині перебуває на передовій, тих, хто відновлює здоров’я у військових шпиталях.
Євгенія Черненко, діюча військовослужбовиця ЗСУ, морпіх:
– Є день чоловіків у листопаді. Є День батька і День сина – у червні та листопаді. А є 14 жовтня. Не день чоловіків. Не день ветеранів. Це – день пам’яті – день студентів, що жили в палатках на граніті в далекому 1991, день тих, хто голосував за незалежність і створював заново державність, тих, хто свого часу вийшов на центральну площу свого міста… День тієї бабусі, що морозним січнем принесла пиріжки з картоплею і дуже вибачалася, що їх так мало – картопля скінчилася. Це день тих чоловіків і жінок, що восьмий рік поспіль плетуть, шиють, збирають, сушать, варять, пакують і возять посилки на передову, ремонтують, виготовляють… День тих, хто в найгарячіший час не зрадив Присязі, тих, хто трохи більше ніж сім років тому просто встав та пішов у невідомість для того, щоб інші могли спокійно спати. Це день всіх, хто захищає країну – зі зброєю чи зі скальпелем, тримаючи в руках кермо чи карту – кожен лишає свій слід… Чи вітати хлопчиків? Так, вітати. Якщо ці хлопчики вже встигли зробити щось для своєї країни…
Валерія Карпиленко, офіцер запасу, учасниця АТО/ООС протягом 2016−2020 років, письменниця, авторка книги «Квіти і зброя»:
– Читаю у стрічці в соціальних мережах, що по всій країні, зокрема в нашому місті, у деяких школах збираються вітати хлопчиків з Днем захисників і захисниць. Мовляв, має ж бути свято для хлопчиків. Так, ніби в дітей мало свят (той же День Миколая, дні синів і дочок, у кожного – також Дні народження…). Як на мене, достойно відсвяткувати 14 жовтня у школах – зробити листівки, до прикладу, для наших захисників і захисниць. Ну і я вже мовчу про привітання на роботі чоловіків, які до захисту країни відношення не мають.Тож, коли виникає бажання привітати представників чоловічої статі, будь то хлопчик чи колега на роботі, пам’ятаємо – не кожен чоловік – захисник України, не кожен Захисник – чоловік!
Але як зробити, щоб День захисників та захисниць закарбувався в головах дітей та молоді як дата, про яку треба пам’ятати? Усі опитані авторкою ветеранки підтримали ідею провести в школах уроки мужності, запросити тих, хто має за плечима бойовий шлях та зможе розповісти про нього. Можна підписати листівки для захисників і захисниць, які нині перебувають на передовій, або для тих, хто відновлює здоров’я у військових медичних закладах, та передати їх через волонтерів. Так ми навчимо наступні покоління пам’ятати та шанувати тих, завдяки кому «руський мир» не поширився Україною, несучи розруху, біль і смерть, завдяки кому Україна тримає курс на євроінтеграцію…
