Олександр, офіцер окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка, 14 жовтня святкує відразу два свята: день народження і День захисників і захисниць України.
— Ця дата почала впливати на моє життя у 2015 році, коли Президент України затвердив свято Указом. У той день нам після обіду дали вихідний. Відтоді на моє день народження я відзначаю ще й професійне свято, — розповідає Олександр.
У родині Олександра він перший, хто почав військову кар’єру. В дитинстві разом з друзями грався у війну та мріяв стати військовим. Йому подобалися фільми на військову тематику. Юнаком остаточно вирішив пов’язати своє життя з армією.
— Я пішов до військкомату за місцем проживання. Сказав, що готовий та бажаю служити, мені запропонувати службу за контрактом у військовій частині поблизу Києва. Був призначений на посаду старшого механіка радіорелейної станції зв’язку. Прослуживши місяці три, зрозумів, що мені все подобається. Я звернувся до командира роти, аби вчитися далі та здобути з часом офіцерське звання. Вступив на навчання до Національної академії Сухопутних військ імені Сагайдачного за фахом артилериста, закінчив виш лейтенантом і відтоді служу в танковій бригаді, — згадує Олександр.
Олександр виділяє три головні складники, яким треба приділяти особливу увагу. Перший — це особовий склад. Необхідно до кожного знайти підхід. Другий — техніка. Потрібно бути обізнаним в артилерійських установках, адже не завжди є штатний технік, не завжди командир гармати — фахівець своєї справи. І третій — управління, тобто знати, як керувати, щоб люди за тобою йшли, визнаючи тебе за лідера.
— Головне віра в себе, віра в державу, а все інше ми подолаємо, — бадьоро додає Олександр.
