Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Олександр, офіцер окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка, 14 жовтня святкує відразу два свята: день народження і День захисників і захисниць України.
— Ця дата почала впливати на моє життя у 2015 році, коли Президент України затвердив свято Указом. У той день нам після обіду дали вихідний. Відтоді на моє день народження я відзначаю ще й професійне свято, — розповідає Олександр.
У родині Олександра він перший, хто почав військову кар’єру. В дитинстві разом з друзями грався у війну та мріяв стати військовим. Йому подобалися фільми на військову тематику. Юнаком остаточно вирішив пов’язати своє життя з армією.
— Я пішов до військкомату за місцем проживання. Сказав, що готовий та бажаю служити, мені запропонувати службу за контрактом у військовій частині поблизу Києва. Був призначений на посаду старшого механіка радіорелейної станції зв’язку. Прослуживши місяці три, зрозумів, що мені все подобається. Я звернувся до командира роти, аби вчитися далі та здобути з часом офіцерське звання. Вступив на навчання до Національної академії Сухопутних військ імені Сагайдачного за фахом артилериста, закінчив виш лейтенантом і відтоді служу в танковій бригаді, — згадує Олександр.
Олександр виділяє три головні складники, яким треба приділяти особливу увагу. Перший — це особовий склад. Необхідно до кожного знайти підхід. Другий — техніка. Потрібно бути обізнаним в артилерійських установках, адже не завжди є штатний технік, не завжди командир гармати — фахівець своєї справи. І третій — управління, тобто знати, як керувати, щоб люди за тобою йшли, визнаючи тебе за лідера.
— Головне віра в себе, віра в державу, а все інше ми подолаємо, — бадьоро додає Олександр.
