Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Морпіх Олексій Куленко – перша бойова втрата ЗСУ у вересні
11.09.21 року. Старший солдат 57-ї ОМПБр Олексій Куленко загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу в районі села Причепилівка Новоайдарського району Луганської області.
Захиснику України було 36 років, він уродженець села Покотилове Голованівської громади Кіровоградської області. Призвався на військову службу у квітні цього року. Двоє його побратимів – земляків з Кіровоградщини ‒ дістали поранення під час цього обстрілу. Олексію вижити не судилось…
Поховали в селі Орлове. Залишилися батько та троє доньок.
На Донеччині від ворожого обстрілу поліг Денис Герман «Йожик»
Солдат Денис Герман із 74-го окремого розвідувального батальйону загинув внаслідок смертельних осколкових поранень, що дістав під час артилерійського обстрілу позицій Збройних Сил України російськими військами 11 вересня 2021 року.
Його позивний був «Йожик». Родом із Запоріжжя. Він зовсім трохи не дожив до 32 років. Свого часу закінчив «Класичний приватний ліцей». Мав вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», здобув кваліфікацію магістра права.
«Знову втрата. Внаслідок артилерійського обстрілу зі сторони незаконних збройних формувань загинув військовослужбовець нашої військової частини солдат Герман Денис Сергійович. Біль… Сум… Війна забирає найкращих», ‒ зазначили побратими в дописі в соцмережі.
«Відрізнявся від усіх інших військовослужбовців своєю добротою до тварин. Він дуже любив тварин. Біля нього завжди були котики, це була дуже позитивна людина», – зазначив заступник командира військової частини Едуард Коровник.
Похований на Алеї захисників у Запоріжжі. Залишилися батьки та сестра.
У вантажівку, якою кермував Артур Голуб, влучила ворожа керована протитанкова ракета
12.09.21 року. Артур Голуб загинув на Донеччині внаслідок влучення ворожої керованої протитанкової ракети у вантажівку, якою він кермував. Трагедія сталася біля села Верхньоторецьке.
Довідково. Народився 13 квітня 1994 року в м. Малин Коростенського району Житомирської області. Матрос, водій підрозділу 503-ї ОБМП ВМС ЗС України. Здобував вищу освіту в Національному університеті біоресурсів і природокористування України. У 503-й ОБМП проходив службу півтора року.
«Веселий, позитивний хлопець, познайомила нас з ним війна, вже там згуртувалися, познайомилися ближче. Поверталися сюди, спілкувалися, величезна втрата, звісно. Він молодший набагато за мене, велика втрата для всіх», – розповів побратим загиблого Євген.
Похований на Городищанському кладовищі в м. Малин. Залишилася мати та дитина.
Даниліву Дем’яну було 24 роки…
13.09.21 року. Данилів Дем’ян загинув внаслідок кульового поранення голови під час ворожого обстрілу поблизу с. Причепилівки на Луганщині.
Довідково. Народився 12 серпня 1997року в с. Рудники Стрийського району Львівської області. Заочно навчався на ІІ курсі історичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Старший солдат, командир механізованого відділення 17-го ОМПБ «Кіровоград» 57-ї ОМПБр.
18 вересня у селі Рудники відбулося прощання з військовослужбовцем Дем’яном Данилівим. Залишилися матір, дві сестри та троє братів.
У Молостова Віктора залишилось двоє дітей
26.09.21 року. Віктор Молостов загинув під час виконання бойового завдання у смузі відповідальності ОТУ «Схід» внаслідок підриву на ворожому невідомому пристрої.
Йому було 49 років, мешканець с. Новоолександрівка Красноградського району Харківської області. Старший солдат, командир бойової машини підрозділу 54-ї ОМБр. На військову службу до ЗС України був призваний за частковою мобілізацією у 2015 році.
На батьківщині захисника 29 вересня відбулась церемонія прощання. Велике спільне горе об’єднало воїнів окремої механізованої бригади імені Івана Мазепи Збройних Сил України і жителів селища Новоолександрівка, що на Харківщині. Десятки місцевих мешканців зібралися тут, щоб провести в останню путь свого земляка і сміливого воїна, підтримати його рідних. У Віктора залишилися дружина та двоє дітей.
Стало відомо ім’я захисника, який загинув вчора…
30.09.21 року. Внаслідок обстрілу російськими окупаційними військами в районі проведення ООС загинув український військовослужбовець Олексій Стрижак.
«Захищаючи свою Батьківщину, загинув наш земляк – військовослужбовець Стрижак Олексій Володимирович, 1982 року народження. Серце Олексія зупинилось. Але Герої не вмирають! Вони житимуть доти, доки ми про них пам’ятаємо!» ‒ йдеться у повідомленні.
Під артобстрілом у Кримському загинув Валентин Чепурний, який щойно звільнився із ЗСУ
Напередодні, 11.09.2021 року, у Валентина Чепурного офіційно завершився термін контракту. Під час збору речей, отримання розрахунку та прощання з побратимами він прийняв на себе убивчий удар осколків від міни 120-го калібру, яка впала зовсім поруч.
Йому було 34 роки, мешкав у смт Високопілля Бериславського району Херсонської області. Сержант, військовослужбовець 17-го ОМПБ «Кіровоград» 57-ї ОМПБр. На військовій службі у ЗС України з 2018 року.
Поховали у смт Високопілля.
Зупинилось серце Аксьонова Віктора…
20.09.21 року помер у районі проведення ООС внаслідок ішемічної хвороби серця (інфаркту) Аксьонов Віктор.
Довідково. Народився 25 квітня 1972 року в м. Ватутіне Звенигородського району Черкаської області. Старший сержант, військовослужбовець 81-ї ОАЕМБр. У 1991 році закінчив навчання у Ватутінському СПТУ № 2, здобувши спеціальність водія-автослюсаря. На військовій службі за контрактом у ЗС України, безпосередньо в районі АТО/ООС, перебував декілька років.
Похований на міському кладовищі м. Ватутіне. Залишилися мати, сестра, дружина та діти.
