Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
У Всеукраїнський день бібліотек, що відзначається сьогодні, 30 вересня, АрміяInform не може не згадати про військових бібліотекарів, які знайомлять захисників України з друкованим словом, плекають його та підтримують у належному стані свої бібліотечні фонди, що останніми десятиліттями не дуже то й поповнюються. Ба більше, ці ентузіасти бібліотечної справи в добу інтернету та соціальних мереж, електронних книг та електронних засобів масової інформації роблять усе, аби читач у погонах все ж долучався до книги, читав газети й не забував друковане слово. Серед таких — начальник бібліотеки окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого старший солдат Ольга Демидюк.
— Кажу щиро: бібліотекарем я мріяла стати із самого дитинства, — усміхається жінка. — Та втілити цю мрію у життя мені вдалося лише в армії!
Протягом 11 років Ольга працювала в загальноосвітніх школах Володимира-Волинського та району. Викладала географію, була заступником директора. А п’ять років тому прийшла служити до князівської бригади й очолила бібліотеку. У цій військовій частині очільник бібліотеки — посада військова, а не цивільна, тож старший солдат Ольга Демидюк не завідувачка, а саме начальник.
У книжковому царстві Ольги — понад 30 тисяч книг. Звичайно, здебільшого це старі радянські видання, що вийшли друком 30, 40 років, півстоліття тому й навіть раніше. Проте є й сучасні українські книги. Переважно це видання, куплені й після прочитання подаровані бібліотеці самими військовими, або ж волонтерська допомога. Таких небагато, говорить Ольга, близько сотні примірників, але все ж є. Їх, до речі, начальник бібліотеки бере із собою і під час ротації на схід держави, де у вільні хвилини вояки залюбки їх читають.
Сама старший солдат на сході держави бувала під час ротації бригади на Луганщині. Там вона більше займалася не бібліотечною роботою, а виконувала завдання з морально-психологічного забезпечення бойової підготовки та повсякденної життєдіяльності бригади. Але й книги, звісно, завжди були поруч, а як без них?!
Ольга розповідає, що всі більш ніж 30 тисяч примірників книг у її бібліотеці обліковуються та класифікуються по-сучасному — все в електронному вигляді.
— Відносно невеликий відсоток нашого книжкового фонду — це спеціалізована, військова література, решта — художня та освітньо-культурна. Звісно ж, у нас створюються та зберігаються і підшивки періодичних друкованих видань як відомчих, що розповідають про сьогодення українського війська та, зокрема, нашої військової частини, так і місцевих, адже бригада та її військовослужбовці є невіддільною частиною міста та області, в яких дислокуються.
Є у фондах бібліотеки й видання, присвячені рідній частині. Це як радянські книги про бойовий шлях з’єднання, на базі якого формувалася бригада, під час Другої світової війни, так і нариси новітньої історії військової частини, що увійшли до книги Жанни Білоцької «51/14 — історія нескорених».
А ще Ольга Демидюк, окрім своєї основної службової діяльності, радо проводить екскурсії частиною під час днів відкритих дверей, які зазвичай бувають приурочені до військово-професійних свят та дня частини. У такі дні берегиня друкованого слова розповідає про історію частини й не може не сказати і про своє книжкове царство, спростовуючи думку декого про те, що друкована книга стала якимось архаїзмом. Ніякі гаджети не здатні повністю замінити живу книгу, вірить Ольга сама й запевняє в цьому інших. І вона буває дуже переконливою, адже читачі в бібліотеці є постійно: хтось забігає погортати спеціалізовану військову літературу, хтось бере читати художню книгу, а хтось запитує програмний твір для школярів-дітей. Адже вибір тут насправді великий.
