Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Шестикласників полтавської загальноосвітньої школи № 23 Артема й Дениса Чипенків на урочисту лінійку з нагоди початку навчального року супроводжувала не тільки мама Алла. Своєю незримою усмішкою з небес хлопчиків кожну мить підтримував і їхній тато — сапер-десантник молодший сержант Ростислав Чипенко, який загинув у травні 2017 року.
— Сьогодні ми відчуваємо і радість, і сум водночас, — розповіла дружина Героя Алла Чипенко. — Наш тато й інші полеглі воїни стали не лише прикладом для наслідування. Вони передали нам свою естафету звитяжних справ, своїх прагнень збудувати незалежну державу. Особисто для мене перший дзвоник перекликається із Дзвоном Пам’яті за загиблими, який нагадує про страшні реалії війни й не дає приспати нашу свідомість.
В Артема й Дениса різні характери, звички, уподобання. Старший Артем вдумливий, розсудливий, послідовний. Його молодший на рік брат Денис більш рухливий, непосидючий та мрійливий. Але обидва хлопці вже однозначно визначились зі своїм майбутнім — за прикладом тата стати захисниками України. Тому й загартовують свій характер і силу волі, не тільки опановуючи шкільні програми, а й основи військової науки, до якої долучаються упродовж військово-патріотичних таборів.
Приміром, у цьогорічному військово-польовому таборі «Діброва», в якому брати взяли участь уперше, вони вибороли три перші місця у чотирьох номінаціях зі стрілецьких змагань.
— Чудові хлоп’ята, справжні діти справжнього Героя, — ділиться своїми враженнями про братиків їхня перша вчителька Таїсія Бочарова. — Приємно бачити, що хлопці відчувають особливу відповідальність за те, щоб бути гідними пам’яті свого батька. Це вони доводять своєю поведінкою, вчинками, взаєминами з друзями.
…І як це було в усі роки до тієї страшної миті у травні 2017 року — поруч з дітьми був їхній герой-татусь. У цей світлий вересневий день він був у серцях своїх синів, у зображеннях на грудях своєї родини та у запаху квітів, які лягли до підніжжя обеліску Героя.
Фото автора
