Олексій із позивним «Теплий» пройшов цей шлях дуже швидко. Буквально кілька днів тому він поновився на службі в зенітному ракетно-артилерійському…
Близько ста курсантів Інституту ВМС та Відділення військової підготовки морехідного коледжу технічного флоту Національного університету «Одеська морська академія» набору 2021 року склали Військову присягу на вірність українському народові. Як і торік, пліч-о-пліч із хлопцями стоять дівчата.
Урочистий ритуал проведено на причалі Практичної гавані, безпосередньо біля бойових кораблів і катерів ВМС України за участю представників Командування Військово-Морських Сил ЗС України та духовенства.
Церемонія розпочалась з урочистого проходження прапороносної групи — внесення «Бойового прапора» та виконання особовим складом Державного Гімну України. Після завершення складання присяги особовий склад привітав командувач ВМС ЗС України контрадмірал Олексій Неїжпапа.
— Сьогодні ви дали клятву вірності своєму народові, своїй країні. І це не порожні слова. За ними наші моряки, які не зрадили своїй державі, наші воїни, які на сході боронять Україну. Їх ви пронесете через усе своє життя, тому що присяга дається раз і назавжди, — звернувся до молодого поповнення контрадмірал Олексій Неїжпапа. — Сьогодні ВМС ЗС України продовжують розбудовуватись. З боку держави й суспільства флот має повну підтримку щодо відновлення своїх спроможностей. Тільки за цей рік ми маємо безліч здобутків. Під час святкування Дня Незалежності ви могли бачити першу батарею ракетного комплексу берегового базування «Нептун», ми чекаємо на надходження нових патрульних катерів, вже закладено корвет для національного флоту, будемо закладати ракетні катери, перший комплекс Bayraktar для ВМС уже в повітрі. Пройде небагато часу і у ВМС ЗС України будуть корвети, фрегати, ракетні катери, протимінні кораблі, літаки, ракети, морська піхота перейде на нове озброєння та військову техніку й ми будемо сильнішими. Наша основна мета — це стримування агресії на морі та захист національних інтересів України в морі. З часом наші кораблі братимуть участь в операціях НАТО, будуть не тільки в Чорному та Азовському морях, а в будь-якій точці світового океану, де це потрібно буде Україні. Але все це буде марно, якщо у нас не буде справжніх моряків, офіцерів, які вмітимуть застосовувати цю складну техніку й будуть готові повести ці кораблі у бій. Тому нам вкрай необхідні ви. За вами майбутнє українського флоту.
Під час заходу присутні вшанували пам’ять полеглих та поклали квіти до Стели пам’яті полеглих воїнів Військово-Морських Сил ЗС України.
Протягом наступних п’яти років курсанти навчатимуться флотської справи та проходитимуть практику, зокрема і на кораблях країн НАТО.
Про це з дитинства мріяв Данило Цибульський. Хлопець родом з Волині, але змалку він твердо вирішив — стане військовим моряком.
— Мене манить романтика морських походів, тому я і вступав до Інституту ВМС. Сподіваюся, що у майбутньому я служитиму на кораблі і матиму змогу втілити свої мрії в реальність, — ділиться планами Данило.
Не менш амбітну мету має і Дарина Глущенко. Дівчина цьогоріч закінчила Військово-морський ліцей імені віцеадмірала Володимира Безкоровайного і без вагань вирішила вступати до флотського вишу.
— Я звикла завжди бути першою, тому готова до будь-яких випробувань. Маю надію, що після завершення навчання, отримавши офіцерські погони, зможу пліч-о-пліч з чоловіками стояти на сторожі морських рубежів. Пора змінювати вислів «жінка на кораблі — бути біді», думаю, на сьогодні доречніше казати, що жінка на кораблі приносить удачу, — говорить Дарина.
Її думку поділяє і старший матрос Анастасія Ухань. Хоча Настя склала військову присягу 2 роки тому, коли підписала контракт, але сьогодні надзвичайно хвилюється і радіє — вона стала першокурсницею Інституту ВМС.
— Я хочу стати офіцером, щоб моя шестирічна донечка пишалася своєю мамою. Знаю, буде нелегко, але це того варте, — резюмує Анастасія.
Не стримує своїх емоцій батько першокурсника Олег Якубовський. Чоловік про військову службу знає не з чуток. Він — військовий пілот, полковник запасу. За його плечима досвід Афганської війни. Будучи вже на пенсії, у 2014 році Олег знову став до строю, аби захищати рідну землю.
— Для нас це визначна подія, бо Данило у нас продовжувач військової династії. Мій прадід, дід і батько також були військовими. Нині пов’язали життя з військом старша донька, зять, онучка, а тепер і син. Свого часу я обрав небо, у яке був без тями закоханий, Данило марить морем. Це його вибір, мені ж залишається лише підтримати сина, — говорить схвильований батько.
А Данило, усміхаючись, каже, що завдяки його військовій родині він геть не хвилюється, бо звик до дисципліни і розпорядку дня. Залишається лише гарно навчатися, щоб ним могли пишатися його рідні.
Урочистості завершилися проходженням урочистим маршем та колективним фотографуванням.
