Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Завод імені Малишева заснований у 1895 році як паровозобудівне підприємство. За часів СРСР це був один із 4-х потужних виробників БТТ – окрім Харкова, танки випускали в Нижньому Тагілі, Омську та Ленінграді. Останнім крупним контрактом для заводу став «Пакистанський контракт». Нагадаємо, що у 1996 році Пакистан уклав з Україною контракт на поставку 320 Т-80УД. Перша партія (15 машин) була поставлена на початку 1997 року, а у 1999 році контракт був успішно виконаний. Нині Завод імені Малишева − державне підприємство, яке спеціалізується на випуску та модернізації важкої і легкої бронетехніки. Підприємство закінчило 2020 рік зі збитками 112,4 млн грн (у 2019 році − 420 млн грн), загальна кредиторська заборгованість, що накопичувалась останні 9 років, на 1 січня 2021року становила 1,8 млрд грн. За даними «Укроборонпрому», з червня 2021 року підприємство працює над новими контрактами, і є впевненість, що вперше за десятиліття завод завершить рік із прибутком. За підсумками фінансово-економічної діяльності заводу за перше півріччя 2021 року, ЗіМ вперше за останні роки не має збитків та отримав прибуток у розмірі 34,8 млн гривень.
На сьогодні завод може виробляти бронетехніку, дизельні двигуни і двигун-генератори для залізничного транспорту, автономні джерела енергопостачання на основі дизель-генераторів. У Харкові площа заводу становить 176 га, з урахуванням філій в області − понад 200 га. Законом України та Постановою Кабінету Міністрів України ЗіМ включено до переліку об’єктів державної власності, які не підлягають приватизації і до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Які перспективи Заводу?
«Завод імені В.О. Малишева» вже почав виконувати новий контракт на виготовлення запчастин для ремонту танків Т-80УД, який було підписано ще у лютому на міжнародній виставці озброєнь IDEX-2021 між ДК «Укрспецекспорт» та Ісламською Республікою Пакистан на загальну суму 85,6 млн доларів. Виготовлення запчастин моторно-трансмісійного відділення для Пакистану дозволить певний час підтримувати завод на плаву, але скільки-небудь тривалої перспективи цей напрямок не має: китайський основний бойовий танк МВТ-3000 / VT-4 виграв пакистанський тендер на закупівлю 300 машин, і в міру природного спаду Т-80УД прибуток від їх ремонту буде неухильно скорочуватися. Більш докладно про стан заводу нам розповів Василь Крилас, гендиректор Заводу імені Малишева.
− Заборгованості з заробітної плати на сьогодні немає. Заборгованість перед бюджетом є, але вона існує вже понад 10 років. Ми нині працюємо з податковою інспекцією для того, щоб її реструктурувати. Ми маємо нові контракти, тож будемо заробляти кошти і етапами погашати цю заборгованість. Разом із «Укроборонпромом» неодноразово підіймали це питання, бо наше підприємство не єдине в такому стані. Звісно, що заборгованість за такий період – це дуже серйозний тягар для підприємства. Я думаю, що якраз нині, в період реструктуризації концерну «Укроборонпром», варто ухвалити закон, де є положення, що дають нам пільги в частині оподаткування і реалізації нашого надлишкового майна. Пільги мають стосуватися усіх оборонних підприємств – і державних, і казенних.
− Яка кількість танків має бути модернізована і відремонтована за Пакистанським договором цього року?
− Нині ми відпрацьовуємо перший етап, виготовляємо комплектацію на 60 машин, а всього двигунів замовлено 66. І далі, враховуючи, що всього було поставлено до Пакистану 320 одиниць, і вони всі потребують капремонту, ми будемо його робити. 
− Ви берете участь у модернізації танків Т-64 у кооперації з Харківським бронетанковим заводом. Наскільки я знаю, є певні складнощі.
− Так, ми виконуємо роботи з модернізації корпусів для установки нових двигунів. Там, звісно, була затримка з авансуванням контракту, до того ж минулого року була складна ситуація через ковід та інші причини. Ми не змогли отримати вчасно аванси тоді, коли могли запустити виробництво. Аванс від Міноборони було отримано лише у кінці травня. Але нині роботи ведуться, ми залучили до них наших колег з інших підприємств. Звичайно, перевірили їхню здатність виконувати роботи з бронею. Нині передали на бронетанковий завод майже усі корпуси.
− Як справи з оновленням верстатного парку?
− Оновлення ведеться згідно з Державною цільовою програмою. Держава вклала в це близько 20 млн доларів. Ми закупили сучасні обробні центри. Нині на заводі 28 одиниць надсучасного технологічного обладнання, воно монтується, вводиться в експлуатацію, частина вже працює, 7 одиниць ще чекаємо. Серед них і вимірювальні машини, і нова велика фарбувальна камера. Її вже запущено. Така камера взимку незамінна – вона повністю закрита, є камери для фарбування і запікання. Також невдовзі повинні запустити новий випробувальний стенд для двигунів, це дуже важливо. Старий стенд у нас працює з 1959 року, зрозуміло, що на сьогодні він дещо застарів. Коли приїжджають іноземні замовники, буває незручно.
− Сьогодні немає необхідності випускати таку кількість танків, як за часів СРСР. Тож, надлишкові площі стають тягарем чи не так?
− На сьогодні дійсно багато надлишкових площ, вони є як в області, так і у Харкові. У нас є різна інфраструктура, зокрема свиноферма була колись, і піонертабори. Усе будемо в рамках діючого законодавства реалізовувати, передавати місцевим органам влади, а кошти підуть на розвиток підприємства. В області ми плануємо залишити один полігон. Уже є план оптимізації виробничих площ, ми спроєктували, як і куди перемістити необхідні виробничі потужності, і буде сучасне компактне ефективне підприємство.
− Що стосується кадрової політики? Наскільки я знаю, у вас були проблеми з кадрами, люди йшли з заводу.
− Проблема така існує. У нас є учбові заклади, з яким ми плідно працюємо, у нас із ними добрі відносини, постійно спілкуємось та замовляємо потрібних спеціалістів. На місце тих, хто йде з заводу, приходять інші люди. Є проблема з віком працюючих – десь третина з них пенсіонери. У рамках модернізації виробництва будемо залучати нові кадри зі знанням комп’ютера, основ програмування. Завдяки новому обладнанню працівнику вже не треба 10 років тренуватись за верстатом. Нині простіше, тому будемо поступово оновлювати кадри. Головне – забезпечити пристойний рівень заробітної платні. Якщо цього немає, людина не відчуває перспективу і не йде на підприємство. У нас у середньому заробітна плата близько 11 тис. грн. Ми розуміємо, що це вже низький рівень. Хоча сам фонд заробітної плати в нас досить великий, тож це ще один напрямок у рамках модернізації і оптимізації чисельності працюючих.
− Чи практикують у вас залучення майбутніх випускників Харківського політеха до конструкторського бюро, на заводі, у цехах?
− Так, скажу більше, студенти приходять до нас на практику, і наші інженери є керівниками дипломних проєктів. Минулого року студентів було менше через пандемію, та така програма діє постійно.
− Отже, чи можна сказати, що зібраний після тривалої перерви «Оплот» є першою ластівкою?
− Нагадаю, що у 2011 році завод розпочав роботи і виконав контракт для Таїланду вартістю у понад $240 млн на постачання 49 нових танків БМ «Оплот», тож досвід випуску цих машин у нас є. У майбутньому в нас буде 2 модифікації танків – це проєкти «Краб» і «Бастіон». На сьогодні Т-64БМ2 уже в себе увібрало основну масу конструкторських рішень, які йдуть у рамках ДКР «Краб». Для імпортозаміщення «Оплоту» в рамках проєкту «Бастіон» наступного року ми будемо виготовляти дослідні зразки, які повинні пройти всі етапи державних випробувань, і я впевнений, що Міноборони замовлятиме в нас нові танки «Оплот» для Збройних Сил України. Ми цього дуже чекаємо.
Попередній матеріал АрміяInform «Після тривалої перерви завод імені Малишева випустив танк «Оплот» читайте тут.
