Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Як повідомляла АрміяInform, вчора ветеранська «коробка» взяла участь у другій репетиції військового параду. Наша кореспондентка мала змогу поспілкуватись із деякими ветеранами, почути їхні історії та враження від тренувань.
Учасники бойових дій приїхали з різних куточків України, аби крокувати Хрещатиком.
У хвилини загострення готові стати до строю
Полковник запасу Володимир Федченко ще два місяці тому командував 3-ю окремою танковою бригадою, а нині веде ветеранський розрахунок.
У свою першу ротацію він очолював батальйон, що виконував завдання під Донецьким аеропортом, у Бутовому, Опитному, Водяному. Під час другої ротації потрапив на Світлодарську дугу. У третю — вирушив до Широкиного. Його батальйон завжди займав першу лінію оборони.
— Смуга на держпідприємстві «Антонов» і головна вулиця столиці Хрещатик, звичайно, різні речі: люди навколо дивляться, підтримують, і це позитивно стимулює, заряджає енергією, — ділиться Володимир. — Я вважаю, парад потрібно обов’язково проводити, показувати, що Збройні Сили були, є та будуть! У будь-якому разі резерв поряд з армією, і в хвилини загострення ми готові стати до строю та захищати нашу державу.
Володимир нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
«Відчуваю гордість за те, що я тут»
Сержант запасу Олександр Федонюк родом із Запоріжжя. Він покинув роботу та поїхав до Житомира, аби служити у 81-й аеромобільній бригаді. А вже на четвертий день перебування на службі чоловік сидів у машині, що везла його на околиці ДАПу.
— Громадяни мають знати про сучасну армію та своїх захисників, — розповідає Олександр. — Парад проводять для того, щоб люди розуміли, що вони в безпеці. Ми всі бачимо розвиток армії, і він, безперечно, є. В мене є з чим порівняти, адже я бачив Збройні Сили у 2014 році. Звичайно, відчуваю гордість за те, що я тут. Для мене велика честь брати участь у такому грандіозному заході.
«Парад» (paro) з латинської перекладається як «готовий»
Лейтенант Національної гвардії України Ігор Капустянський розпочав службу командиром взводу, а завершив — начальником опорних пунктів у Попасній, Щасті, Новоайдарі.
Вперше Ігор крокував Хрещатиком у 2018 року, а на цьогорічному параді входить до складу прапороносної групи.
— «Парад» (paro) з латинської перекладається як «готов». Тобто це готовність показати те, на що ми здатні. Пройтися в парадних розрахунках, показати свою дисципліну, зброю, техніку, — зауважив лейтенант. — Важко передати словами свої емоції. Спочатку, коли лунає команда «До проходження», відчуваєш піднесення, потім — зворушення. Чесно, аж до сліз пробирає.
Ветеран розповів, що «коробка» готується до проходження на параді з 26 липня щодня, окрім неділі. Герої приділяють тренуванню по три години вранці та ввечері, коли сонце не сильно пече.
«За час тренувань ми находили вже понад 300 кілометрів»
Сергій Близнюк у 2014–2015 роках виконував завдання в Мар’їнці, Пісках та інших містах Донецької області.
— Пропозиція участі в параді була дуже неочікувана, але нині вся моя родина жадає подивитися на мене під час дійства. Парад — це спосіб дати натхнення молодому поколінню. Показати їм приклад та зародити бажання захищати Батьківщину. За час тренувань ми находили за місяць понад 300 км… — говорить ветеран Прикордонних військ.
Наталія із позивним «Акація»
Сержант Наталія Микита — бойовий медик, має вислугу 11 років. Волинянка проходила службу в 51-й, 14-й та 24-й окремих механізованих бригадах. Жінка має позивний «Акація». Через ностальгію за службою в артилерії і взяла цей позивний (на озброєнні у ЗСУ перебуває самохідна гаубиця 2С3 «Акація». — Авт.). Уже в піхоті вона виконувала завдання в Красногорівці, Мар’їнці, а також Станиці Луганській. І всюди рятувала людські життя.
— Від репетицій до параду — найприємніші враження, — з усмішкою каже Наталія. — Пишаюсь тим, що маю нагоду крокувати разом з іншими ветеранами. Велику кількість зусиль було вкладено в тренування, попри палюче сонце. Але ми справилися за допомогою наших відповідальних офіцерів, які нас навчали.
Катерина Козлова
