Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Історія авіабомб розпочалася задовго до появи сучасної авіації. Одним із перших задокументованих випадків скидання бомб з літального апарата мав місце у далекому 1849 році. Тоді під час облоги Венеції австрійськими військами останні застосували безпілотні аеростати. Їх запускали у напрямку міста і у відповідний момент спеціальний механізм скидав на голови бунтівників (а інколи і своїх військ) шрапнельні заряди.
Утім точкою відліку більшість дослідників зазвичай вважають італійсько-турецьку війну, адже саме тоді бомбу вперше скинули з літака. Це сталося 1 листопада 1911 року, менш ніж за вісім років після першого польоту братів Райт. Цього дня молодий італійський льотчик лейтенант Джуліо Гавотті під час польоту на своєму літаку Etrich Taube скинув чотири бомби на ворожі позиції, розташовані поблизу оазисів Ейн-Зара та Тагіра (територія сучасної Лівії). І, хоча серйозної матеріальної шкоди таке «бомбометання» не завдало, воно справило деморалізуючий вплив на противника.
Так, у розпорядженні Гавотті були зовсім не ті бомби, якими ми їх уявляємо зараз. По суті, першими авіаційними бомбами стали чотирифунтові гранати, розроблені іншим італійцем, Джузеппе Ципеллі. Але, тим не менше, Джуліо Гавотті став першим, хто продемонстрував можливість атаки з повітря на літаку. Щобільше, він мав багато «послідовників», що дало поштовх для активного розвитку бомбардувального озброєння.
Перша світова війна
До початку Першої світової війни у жодної з країн світу не було ефективних серійних авіабомб. У 1914-1915 роках у більшості випадків застосовувалися гранати та саморобні бомби циліндричної й сферичної форм, а також дещо видозмінені мінометні міни та артилерійські снаряди калібру 75 міліметрів та більше. Зазвичай льотчикам доводилося скидати бомби з літаків вручну, прицілившись «на око», тож про влучність годі й говорити. Також перші авіаційні бомби не відповідали вимогам повітряного бомбометання: вони мали недостатню стійкість у польоті та часто падали на бік, детонатори при цьому не спрацьовували.
Одним із перших та найбільш незвичайних авіаційних боєприпасів була так звана флешетта (від фр. fléchette). Ця металева стріла-дротик розміром з олівець була розроблена у Франції на початку XX століття і застосовувалася для атаки скупчень піхоти і кавалерії противника в боях Першої світової війни. Найчастіше їх використовували авіатори кайзерівської Німеччини. Флешетти пачками або розсипом укладали в спеціальні касети, підвішені під фюзеляжем аероплана. У потрібний момент касета розкривалася і флешетти сипалися на супротивника. Такі стріли легко пробивали дерев’яні дошки товщиною кілька сантиметрів. Крім того, падіння стріл супроводжувалося різким свистом, що діяло на психіку супротивника і лякало його коней. На деяких флешеттах був напис Invention francaise, fabrication allemande (фр. Винайдено у Франції, зроблено в Німеччині) — своєрідний гумор німецьких військових інженерів, які символічно повертали противнику його ж винахід.
Цікаво
Утім, з розвитком авіації, стрімко видозмінювались й авіабомби. Зі збільшенням вантажопідйомності літальних апаратів зростали калібри бомб, а з винаходом у 1916 році першого ефективного бомбового прицілу та встановленням стабілізуючих систем — покращилася точність бомбометання. Удосконалювалися системи їхнього підвісу та скидання. Також був розроблений спеціальний детонатор, який спрацьовував при ударі бомби об землю будь-якою стороною.
З кожним роком авіаційні бомби ставали все більш серйозною загрозою для військ противника. Ними споряджали не лише літаки, а й дирижаблі, які в той час мали широке застосування. Наприклад, німецькі «Цепеліни», які могли вміщувати до чотирьох тонн бомб, наводили страх на мирне населення, здійснюючи бомбардування у глибокому тилу своїх противників. До речі, перша електрична система скидання авіаційних бомб була розроблена та встановлена саме на німецьких дирижаблях SL-2. До цього бомби з підвісок скидали вручну.
З плином часу розширювалась і номенклатура авіабомб. У 1915 році німецькі військові вперше застосували запальні авіабомби. «Цепеліни» скидали їх на прибережні міста на південному заході Англії в ніч з 18 на 19 січня 1915 року. Перші запалювальні бомби являли собою контейнери, наповнені гасом і оливою, і обмотані покритою смолою мотузкою. Пізніше їх почали наповнювати напалмом, термітом, трифторидом хлору та білим фосфором. Також у 1915 році німецькі авіатори почали скидати і перші осколкові авіабомби (трохи згодом подібні боєприпаси з’явилися на озброєнні інших країн-учасниць війни). Варто зазначити, що німці взагалі були тогочасними «передовиками» у питанні виготовлення авіабомб. Вони ж встановили своєрідний рекорд Першої світової війни, застосувавши найважчу тогочасну авіаційну бомбу. У лютому 1918 року літак-гігант Zeppelin-Staaken R.VI (R.39) вперше скинув на Велику Британію бомбу вагою більше ніж одна тонна. Вона впала на павільйон Королівського госпіталю в Челсі, загинуло п’ятеро осіб. Під час наступного рейду на Лондон така бомба впала неподалік Паддінгтонського вокзалу, зруйнувавши повністю чотириповерхову будівлю та пошкодивши іще два десятки будинків навколо. Усього під час німецьких бомбардувальних рейдів на Туманний Альбіон було скинуто три таких бомби.
Уже під кінець війни у Французькій Республіці, Британській, Російській та Німецькій імперіях було налагоджене серійне виробництво досить ефективних осколкових, осколково-фугасних, запалювальних, освітлювальних, димових та хімічних бомб. Підсумовуючи вищесказане, доходимо до однозначного висновку: всього за кілька років Першої світової війни авіаційні бомби зазнали неймовірної трансформації — від саморобних ручних гранат до кількасоткілограмових бомб цілком сучасної форми з ефективним детонатором і системою стабілізації в польоті.
-
- Іспанські авіатори під час Рифської війни (1921-1926 роки) скидали бомби власноруч
-
- Літак-гігант Zeppelin Staaken R.VI (R.39)
-
- Німецькі авіабомби. Зліва направо 50, 100, 300, 12,5 кілограмів та більше 1 тони
-
- Одна із перших німецьких запальних бомб
-
- Стара листівка на якій зображено дирижабль Шютте-Ланц SL2 під час бомбардування Варшави у 1914 році
Далі буде.
