Зміни внесено до постанови Кабінету Міністрів № 560. Вони передбачають автоматичне продовження більшості відстрочок, пріоритет оформлення в цифровому форматі через…
Наразі армія оборони Ізраїлю — ЦАХАЛ — вважається однією з найсучасніших і найсильніших у світі. За рівнем оснащеності засобами електронної боротьби, високоточною зброєю, системами управління вона посідає перші рядки в рейтингах аналітиків. А починалось все у 1948 році.
Напередодні закінчення дії британського мандату на території Палестини, 14 травня 1948-го проголошена Декларація Незалежності Держави Ізраїль. Наступного дня Ліга арабських держав оголосила щойно створеній державі війну. Одразу п’ять арабських країн, а саме: Сирія, Єгипет, Ліван, Ірак та Трансйорданія, напали на єврейську державу. Враховуючи, що у той час не вщухали локальні сутички між арабськими радикалами і єврейськими загонами самооборони (або поселенцями), власне, з уведенням в дію регулярних військових частин, на Близькому Сході почалася повномасштабна війна.
За 12 днів після проголошення створення Держави Ізраїль Давид Бен-Гуріон, який у той час очолював тимчасовий уряд, підписав «Указ про Армію оборони Ізраїлю». Це сталось 26 травня 1948 року.
Зрозуміло, що таку організацію як збройні сили не можна створити на порожньому місці. Отже, ще задовго до проголошення незалежності існувала низка підпільних організацій (загонів самооборони).
Основа створення Армії оборони
Основою Ізраїльської армії стала єврейська сіоністська військова підпільна організація «Хагана» (у перекладі з івриту — Оборона), яка заснована ще у 1920 році для захисту єврейських поселенців від нападів арабів. Своє існування організація припинила у 1948-му після затвердження «Указу про Армію Оборони Ізраїлю». Згідно з цим указом усі, хто перебував у підрозділах Хагани і брав участь в обороні Ішува (збірна назва єврейського населення), ставали військовиками нової армії. Із військовослужбовцями ЦАХАЛ перейняв організаційну структуру Хагани. Також на керівні і командні посади нової армії призначили командирів із цієї організації.
До 1947-го Хагана була розгалуженою організацією, що включала в себе ударні батальйони Пальмах (особливі загони), 6 бригад польових частин піхоти, територіальні частини, розвідку, штаби й допоміжні структури.
Згодом до ЦАХАЛу приєднались представники інших воєнізованих підпільних єврейських організацій — «Ецель» та «Лехі».
Підпільна «Національна військова організація», скорочено «Ецель» або «Іргун» (в перекладі — організація), створена 10 квітня 1931-го вихідцями з Хагани, які не підтримували політику «Стриманості» щодо арабів, які нападали на євреїв. У той час Хагана і керівництво єврейського Ішува віддавали перевагу політиці «Стриманості», вважали за краще не відповідати на погроми євреїв акціями у відповідь, співпрацюючи з британською адміністрацією та концентрували свої сили на обороні і зміцненні єврейських поселень.
Спочатку «Іргун» займався захистом єврейських поселень від нападів арабів. Пізніше до цього завдання додалися «акції відплати» проти арабів та британського мандата в Палестині, застосовуючи принцип «око за око».
Командир «Іргуну» Менахем Бегін вважав своїми противниками не тільки арабів, а й англійців, які всіляко перешкоджали еміграції євреїв до Палестини. Так, попри припинення на час Другої світової війни боротьби проти англійців, вже у 1944 році «Іргун» під керівництвом Менахема Бегіна вирішив відновити збройну боротьбу з англійцями.
Найвідомішою акцією «Іргуну» став вибух у готелі «Кінг Давид» як відповідь на арешти активістів Хагани, які проводили англійці. Загинуло близько сотні людей, а Менахема Бегіна англійці до його останніх днів вважали терористом, чим він навіть пишався.
1 червня 1948-го командир «Іргуну» Менахем Бегін і член тимчасового уряду Ісраель Галілі підписали угоду, що бійці «Іргуну» стають солдатами ЦАХАЛу. Незабаром з них створили два батальйони, всього ж до складу ЦАХАЛ увійшло близько 7000 іргунівців.
Ще однією організацією, що ввійшла до складу ЦАХАЛу, стала «ЛЕХІ» — «Борці за незалежність Ізраїлю» (іврит — Лохамей Херут Ісраель). Ця єврейська бойова підпільна організація діяла проти британського мандату в Палестині з 1940 року. Організацію заснували вихідці з «Іргуну», які не погодилися з політикою припинення боротьби проти Великої Британії на час Другої світової.
Так, після проголошення незалежності Ізраїлю командир «Іргуну» і майбутній лауреат Нобелівської премії миру, прем’єр-міністр Держави Ізраїль Менахем Бегін заявив, що організація припиняє підпільну діяльність. У промові, зверненій до єврейської нації, він сказав: «У державі Ізраїль ми будемо солдатами і будівельниками. Його законам ми коритимемося, бо це — наші закони, і його уряд ми поважатимемо, бо це — наш уряд».
Перші танки ЦАХАЛу були… вкрадені в англійців
У перший період війни дуже гостро постала проблема озброєння.
Збір різної зброї почався задовго до травня 1948 року. Зібрані євреями арсенали були неймовірно різномасті за моделями, калібрами, походженням і віком. Наприклад, ще до початку Другої Світової в розпорядженні Хагани з’явилися пістолети-кулемети, отримані контрабандним шляхом. Це були фінські «Cуомі» і американські «Томпсони», дуже зручні для боїв в місті і поселеннях. Не припинявся потік контрабанди зброї і після завершення війни в Європі. З 1946 по 1948 роки в Ізраїль передано понад 1300 різних пістолетів-кулеметів, а ще приблизно 870 пістолетів-кулеметів, насамперед британських «Стен», здобуто за період 1941–1947 років безпосередньо «на місці». Їх викрадали з британських складів, купували в арабських контрабандистів тощо. У такий же спосіб здобували магазинні гвинтівки і навіть легкі міномети. Якщо гвинтівки й кулемети можна було якось заховати в балони для газу чи вантажівки з продуктами, то важку зброю так сховати і доставити було неможливо. Тому ухвалили нестандартне рішення — напередодні того, як англійці покинули Палестину, активісти Хагани домовились із солдатами і… просто викрали два середні танки Cromwell, озброєні 75-мм гарматами!
А вже за тиждень обидва ці танки з’явилися в розташуванні 82-го танкового батальйону 8-ї танкової бригади Іцхака Саде. Крім них, танкова бригада мала у своєму розпорядженні лише кілька легких французьких «Гочкісів», відбитих у сирійців ще під час боїв у травні 1948 року і один «Шерман»… з несправною гарматою.
У липні того ж року ізраїльська танкова частина взяла участь у захопленнi летовища Лідда (нині це аеропорт «Бен-Гуріон») та інших стратегічних позицій, розташованих у центрі країни.
З плином часу по-різному можна оцінювати дії різних сторін у ту епоху. Адже не обійшлось без ускладнень і конфліктів у процесі створення єдиної армії.
Проте натепер за плечима ЦАХАЛу не одна виграна війна й десятки блискуче проведених військових операцій.
Гортаючи сторінки історії створення Держави Ізраїль, можна тільки позаздрити тому, що, попри різноманіття політичних поглядів, очільники нації, яка тривалий час виборювала незалежність, демонстрували неабияку злагодженість своїх дій.
