Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
28 липня Православна церква вшановує пам’ять рівноапостольного князя Володимира — хрестителя Русі.
Князь Володимир Святославович почав правити в Києві приблизно 980 року. Про життя Володимира відомо насправді не надто багато. Все, що ми знаємо, — це свідчення літописів, найважливіший з яких «Повість временних літ». Нагадаємо: Володимир був позашлюбним сином київського князя Святослава Ігоровича й Малуші — ключниці матері Святослава, княгині Ольги. Відомо, що князь був неодноразово одружений, мав 12 синів і 9 доньок. Київський престол здобув у результаті боротьби зі старшим братом Ярополком, якого за наказом Володимира вбили два варяги, що були в нього на службі.
Володимир удосконалив законодавство, провів адміністративну реформу, замінивши в основних центрах руських земель племінних вождів (що здавна сиділи там і постійно прагнули «відколотися») на посадників — своїх синів і довірених бояр, що забезпечило територіальну єдність держави.
З прийняттям християнства на Русі поширилася писемність. Володимир закладав школи, будував церкви — спершу в Києві, а згодом і в інших містах.
Спочатку князь намагався реформувати язичництво, проте з того нічого не вийшло, адже стара релігія, ознаками якої були багатобожжя, багатоженство і криваві жертвопринесення, себе вичерпала. Володимир прийняв християнство з Візантії та запровадив його як державну релігію на Русі — крок абсолютно раціональний, адже Візантія на той час була наймогутнішою і найбагатшою державою континенту, центром цивілізації. За літописом, Володимир охрестив своїх підданих 988 року в Києві на річці Почайна, притоці Дніпра.
Читайте також: Хрестилися Київ і Русь… Та чи була Москва?
Між 996 і 998 роками утворена Київська митрополія — найбільша серед церков, підвладних Константинопольському патріархату. Крім того, в очах Візантії прийняття Руссю християнства остаточно закріпило легітимність влади київських князів.
Прийняття християнства сприяло зміцненню зв’язків з європейськими країнами. Під його впливом збагатилася культура східнослов’янських земель, набули поширення запозичені з Візантії церковне й державне право, писемність, література, живопис, архітектура.
Історичне значення хрещення Київської Русі
— Хрещення князя Володимира, а потім його підданих і держави знаменувало прихід на ці терени європейської цивілізації, — вважає історик Вадим Аристов. — Для князя та інших можновладців хрещення, перехід у християнство означало орієнтацію на політичні й культурні традиції та «тренди» того часу, пов’язані з Візантією.
Відзначають це свято в Україні згідно з Указом Президента від 25 липня 2008-го щороку.
