Ірина — старший стрілець роти. В окремій механізованій бригаді служить п’ять років.
— З початком російської агресії багато моїх друзів стали військовими або волонтерами. У 2016-му я завершила навчання і вирішила приєднатися до лав захисників України, — розповідає вона. — Відтоді вже не раз зі своєю бригадою захищала рідну землю на сході країни.
На війні Ірина відчувала і біль втрат, коли гинули від куль окупантів бойові друзі, і потрапляла під артилерійські обстріли. Однак її волю до протистояння агресору це не похитнуло.
— Я завзята, — каже жінка, — труднощі мене не лякають. Звісно, тут небезпечно, втім, саме на передових позиціях — найміцніша дружба, найщиріша допомога й підтримка. Це одна з причин, що надихає служити далі.
Ірина — досвідчений воїн, володіє кількома військовими спеціальностями.
— Я не тільки стрілець. Ще добре володію навичками застосування ручного протитанкового гранатомета. Такі вміння завжди потрібні на війні. Також зі своєю бригадою багато навчалася на полігонах і в навчальних центрах. Зовсім недавно ми пройшли курс підготовки в межах програми «Об’єднана багатонаціональна група з підготовки — Україна» спільно з іноземними інструкторами, — розповідає вона.
Ірина має чимало різних хобі. З деякими на час служби довелося попрощатися, іншим можна присвячувати вільний час навіть на війні.
— Я була активним байкером, — каже Ірина. — Однак наразі цьому захопленню сказала «до побачення». А от для іншого хобі — вивчення англійської — можна знаходити час і тут. Навчаюся сама, навчаю інших. Чимало військових у нашому підрозділі планують вступати у вищі навчальні заклади, готуються до ЗНО, тож просять допомогти вивчити English. Залюбки погоджуюся. Англійська потрібна і під час міжнародних військових навчань, і в спілкування з іноземцями чи журналістами, які іноді приїжджають до нас, аби на власні очі побачити все, що тут відбувається. Знадобиться вона українським воїнам і після перемоги та завершення війни. Щоб спілкуватися з людьми всього світу й будувати вільну, заможну і конкурентну країну.
