Технологічний розвиток людства нерозривно пов’язаний із розвитком оборонно-промислового комплексу. Саме останній швидко абсорбує технологічні ноу-хау і, що найважливіше, масштабує їх…
Поранений важко дихав. Нога, що була зламана нижче коліна, трималася на шматку шкіри. Його міцно тримали на столі. Лікар-хірург за допомогою звичайної пилки швидко пиляв кістку й нарешті ампутована кінцівка впала. Щосили затиснув її, наклав пов’язку.
— Знято! — гучний голос режисера пролунав, немов грім. Лікар стомлено зітхнув. Коли він весь у бризках «крові» вийшов на двір і, знявши вуса, усміхнувся, я його впізнав. Так, це був він — в миру «Айболить», Народний Герой України полковник медслужби Всеволод Стеблюк.
На мій комплімент щодо історичної правдивості тільки махнув рукою:
— Це ще ти мене в ліричних сценах не бачив.
Повз проходять польські «крилаті гусари», представники шляхти. Лунає польська й англійська мови. Хтось сидить із закривавленим обличчям і над ним чаклують гримери, хтось повторює текст ролі. Повільно рухається вершник на білому коні.
В одному з казематів Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» у Києві тривають зйомки історичного фільму «Олекса Довбуш» режисера Олександра Саніна, відомого стрічками «Поводир» про трагічні події в Україні 30-х років ХХ сторіччя, «Мамай» — своєрідної української версії Ромео та Джульєтти, де козак-утікач закохується в татарську жінку, яка рятує його від неминучої смерті.
Сама історія Олекси Довбуша вже не вперше привертає до себе увагу кінематографістів, але вперше знімається така масштабна картина. У ній беруть участь актори з Польщі, США. Бюджет картини становить 90 млн грн. Про всі секрети сюжету не розповідатимемо, але деякі з учасників процесу напівжартома натякають на «Оскара».
Серед акторів є і учасники війни на сході України, які внаслідок поранень втратили кінцівки. Саме одного з них і «оперував» Всеволод Стеблюк.
Знайомимось. Ветеран бригади «Чорних запорожців» старший солдат, помічник гранатометника Дмитро Краслянський вважає, що зйомки — то новий досвід для нього, який дає змогу знов відчути себе в бойових обставинах. Другий учасник фільму — Сергій Храпко, в минулому — оператор-навідник БМП-2, ветеран бригади імені князя Костянтина Острозького. Зазнав важкого поранення у травні 2015-го, втративши руку і ногу. Знімальним процесом захоплений: «Брати участь у таких шедевральних зйомках, у такому крутому українському фільмі — дуже чудово».
Виконавець головної ролі Олекси Довбуша Сергій Стрельников був, як то кажуть, «в образі».
— Я народився в Росії, але виріс під Білою Церквою й у 2014 році зрозумів, що я українець. Для мене Олекса Довбуш — то людина-вовк, людина-хижак, яка має сили відстоювати свою країну. Референсом для нас є «Хоробре серце» з Мелом Гібсоном — ми пам’ятаємо, коли багато людей полюбили Шотландію. Тому хочемо, щоб полюбили Україну. Те, що у зйомках беруть участь ветерани війни — для мене дуже важливо. Вважаю хлопців, які воювали, героями — і молодих, і тих, що у віці, особливо добровольців.
