Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Дезінформація підриває демократію, загрожує правам людини, породжує напругу й безлад у суспільстві, поширює недовіру до держави. Саме тема дезінформації та дифамації (приниження честі, гідності й ділової репутації), створення ефективних механізмів протидії, питання можливих законодавчих змін стали основними на круглому столі, що відбувся сьогодні в Київському хабі Академії суспільного мовлення.
Організаторами круглого столу «Ефективність способів захисту державних та приватних інтересів у разі поширення недостовірної інформації» стали Міністерство культури та інформаційної політики України, Комітет ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики, Спільний проєкт «ЄС та Рада Європи працюють разом для підтримки свободи медіа в Україні», Ініціатива з верховенства права Американської асоціації юристів, громадські організації «Центр демократії та верховенства права» і «Платформа прав людини». Серед гостей заходу – представники медіа, громадянського суспільства, державних органів та міжнародних організацій, адвокати, правники й судді.
З вітальним словами до присутніх звернувся заступник Міністра культури та інформаційної політики України Тарас Шевченко. Він звернув увагу на невідповідність деяких законодавчих актів України та їхню неузгодженість із європейськими практиками в питаннях захисту репутації. Серед проблем і невизначеність термінології й дискусія щодо потреби кримінальної відповідальності за умисне поширення недостовірної інформації (фейків, дезінформації, наклепів тощо).
Голова Комітету ВР України з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв звернув увагу, що громадяни не дуже розуміють, що не лише публічні особи можуть стати жертвами дифамації. Голова підкомітету ВРУ з питань прав людини Тарас Тарасенко підтримав колегу, зазначивши, що одиниці громадян намагаються захищати свою честь або ділову репутацію у судовому порядку. За словами пана Тарасенко, сучасний інформаційний простір вирізняється неймовірною швидкістю поширення дезінформації, яку він порівняв із «атомною енергією». Тому протидія має бути теж блискавичною.
Заступниця голови Офісу Ради Європи в Україні Олена Литвиненко розповіла про міжнародні стандарти журналістської діяльності щодо поширення особистої інформації та критики посадових осіб.
Учасники круглого столу торкнулися актуальної тематики правових механізмів, міжнародного та українського досвіду, судової практики протидії дезінформації й дифамації в публічній сфері. Крім того, важливим обговоренням стали питання способу захисту репутації осіб та компаній і відповідальності за розповсюдження дезінформації, дифамації й чуток.
Серед виступів можна відмітити кілька ґрунтовних доповідей.
Головний експерт із медійного права Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай докладно ознайомив присутніх з проблемами термінології, відома адвокатка Оксана Дитинко виступила із цікавою розповіддю про власну юридичну практику захисту репутації в Україні, директорка Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет Наталя Разиграєва ознайомила гостей з питанням адекватного встановлення власника вебресурсу, який поширює дезінформації чи здійснює дифамацію.
Окреме питання розкрила завкафедри Національної академії СБУ Лариса Компанцева. Вона розповіла про потужну дезінформаційну машину РФ й деякі особливості її роботи проти України. За словами професорки, російська система об’єднує близько 500 центрів дезінформації, які, втім, працюють за спільною, чітко скоординованою схемою. Пані Лариса зупинилася і на питанні збереження репутації українських науковців та науки загалом, адже наразі десятки наших «зрадників від науки» працюють на ворога.
Власними думками з питань судової практики й деякими пропозиціями поділилися відомі експерти, судді, адвокати, правники: медіаюрист Максим Дворовий, медіаекспертка Дарія Опришко, експерт з питань компенсації моральної шкоди Сергій Волочай, представники Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана й інші.
Секретар Пленуму Верховного Суду Дмитро Луспеник, зокрема зазначив, що громадянське суспільство має право контролювати діяльність посадових осіб, але і посадовці мають право на особисте життя, і тут слід знайти золоту середину.
Фото: Дмитро Юрченко
