«Вже сама постава генерала Грекова вказувала, що маємо перед собою вояка з крови й кости, з його бистрого зору й високого чола промовляла ініціятива, бистрий…
Віддати останню шану побратимові у гарнізонний Будинок офіцерів селища Черкаське прийшли родичі, друзі, колеги та небайдужі громадяни, які схилили голови перед полеглим героєм, усвідомлюючи непомірно високу ціну подвигу захисника.
Богдан Віталійович Бродовський народився 17 квітня 1984 року в місті Гайсин на Вінниччині. У 2002 році вступив на строкову службу, потім підписав контракт зі Збройними Силами. У 2005 році вступив до військового інституту м. Одеса, який указом міністра оборони за рік у повному складі було переведено до Львова. У національному університеті «Львівська Політехніка» курсант Бродовський вчився за напрямом підготовки «Тилове забезпечення», спеціалізацією – «Організація продовольчого забезпечення». У 2009 році здобув повну вищу освіту та офіцерське звання, а з 2014 року обійняв посаду начальника продовольчої служби окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
‒ Богдан Бродовський – бойовий офіцер, пройшов Іловайськ, був на шахті «Бутівка», в Авдіївці, у Пісках у 2014‒2015 роках, – каже капелан військової частини отець Олександр.
У 2017 році Богдан Віталійович перевівся до корпусу резерву, наступного року звільнився з лав Збройних Сил. У 2019 році досвідчений начальник служби тилу повернувся в окрему механізовану бригаду резерву, а у 2021 році знов долучився до «холодноярців» на посаді заступника начальника тилу логістики.
Майор Бродовський Богдан Віталійович удостоєний відзнакою Командування окремої механізованої бригади «Холодний Яр» першого ступеню посмертно.
Побратими згадують Богдана Бродовського як безконфліктну, завжди усміхнену, надзвичайно чуйну людину.
‒ Богдан був офіцером, якого всі поважали і любили. Справжній професіонал, безвідмовний, простий у ставленні до солдатів. Він був нам не лише командиром, а й товаришем і другом, – розповідає посестра Юлія.
Був ревним футбольним вболівальником, разом із побратимами дивився матчі та дуже підтримував збірну.
‒ Важко говорити в минулому часі. Він був другом у найвищому сенсі цього слова, ‒ говорить побратим Ігор. – Ми були як родичі, я його називав кумом. Він вирішував будь-які питання і ніколи ні з ким не сперечався. Востаннє бачилися в день загибелі. Ми обійнялися під час зустрічі. Богдан забув у мене свій телефон на зарядці, мобільний надіслали за ним іншою машиною, але передати не встигли.
Богдан Бродовський був турботливим і люблячим батьком. Залишилися у героя мама, рідний брат, дружина та четверо дітей. Поховали воїна в селі Вільне Дніпропетровської області.
Біль втрати ніколи не вщухне в серцях рідних і побратимів. Проте не варто деперсоніфікувати противника і підозрювати у події трагічний збіг обставин або волю злого фатуму. Злочин, внаслідок якого загинув Богдан та дістали поранення троє його колег, здійснили російсько-окупаційні війська – розрахунок ПТКР, що з першої ракети поцілив у машину, якою їхав офіцер. Доки неприятель перебуватиме на території України – він здійснюватиме підступні спроби вбивати. І доти він буде невідворотно нести покарання і залишатися ціллю для нашої зброї – до української перемоги.
