Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Начальник медичного пункту механізованого батальйону окремої механізованої бригади «Холодний Яр» капітан Юрій Письменний з позивним «Феофан» загинув 4 липня поблизу Гранітного. Військовий медик надавав кваліфіковану медичну допомогу військовослужбовцю, якому стало зле на одній з передових позицій. У цей час противник здійснив у бік військовослужбовців постріл з протитанкового станкового гранатомета. Внаслідок вибуху Юрій Письменний дістав важкі поранення, при тямі був доставлений до маріупольського госпіталю, але серце чоловіка не витримало — реанімаційні заходи не допомогли.
Церемонія прощання розпочалася в одному з храмів Дніпра і продовжилася на Алеї Героїв. Віддати шану загиблому воїнові прийшли рідні, близькі, друзі, бойові товариші, представники командування, влади, духовенства та громадськості.
Усі, хто знайшов у собі сили говорити про Юрія у минулому часі та зміг підібрати слова, у які досі так важко повірити, говорили про Юрія Письменного як про висококласного професіонала своєї справи, надійну й мудру людину, палкого патріота, щирого, доброго й чуйного товариша.
Начальник медичної частини бригади «Холодний Яр» старший лейтенант Анатолій Чуйкін згадує, як Юрій Письменний розпочав службу у бригаді у 2018 році — одразу упорядкував справи у медичному пункті батальйону, зібрав під своїм керівництвом високопрофесійну команду, яка врятувала багато життів.
«Це була третя ротація Юрія Васильовича. Увесь підлеглий особовий склад був для нього, як рідні діти — всі називали його батьком, оскільки з ним вони були, як за справжньою батьківською спиною. Був надзвичайно професійним і досвідченим лікарем — всі можливі й неможливі випадки, всіх довозив до шпиталю живими, це дуже, дуже багато людей», — говорить Анатолій Чуйкін.
Водій санітарного автомобіля, який евакуював Юрія у госпіталь, не може стримати сліз.
«Розмовляли з ним до останнього. Просив не бентежити дружину — сказати, що у нього легке поранення. Телефон попросив, оскільки не міг їй додзвонитися. Постійно з дружиною був на зв’язку. Весь час був при тямі, навіть допомагав порадами медикам, які надавали йому допомогу, підказував що до чого. Стан його поранень був середньої важкості, багато людей з такими пораненнями ми вивозили живими… Помер на операційному столі…», — говорить старший солдат Володимир Бобало.
Юрій Васильович Письменний народився 4 березня 1962 року. Мешкав у Дніпрі, мав вищу медичну освіту — в 1987 році закінчив Дніпропетровський медичний інститут. Працював лікарем-гінекологом.
У 2016 році пішов на війну медиком-волонтером — служив у Першому добровольчому мобільному шпиталі імені Пирогова.
Наприкінці 2018 року призивався до лав Збройних Сил України.
У Юрія залишилася дружина Тетяна, а також дорослий син Георгій і донька Євгенія.
Поховали Юрія Письменного поруч з його пращурами, на високому березі Дніпра, у давньому козацькому селі Старі Кодаки, де беруть свій початок Дніпровські пороги.
