Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
За останні кілька десятків років назва цієї країни постійно присутня в новинах інформаційних агентств. І усі ці повідомлення – про бойові дії, які тут тривають, чи терористичні акти, які інколи по кілька разів на тиждень стаються у містах і селах на території згаданої держави. Тут увесь час лунають постріли і вибухи, ллються кров і сльози, точиться запекле протистояння за можливість володарювати над мало родючими і негостинними гірськими хребтами і пустелями. Це – Афганістан.
«Свобода» і «Підтримка» від сил ISAF
Останні 20 років з жовтня 2001 року в Афганістані відбувались операції Міжнародних сил сприяння безпеці (ISAF), які підтримували уряд Афганістану. На початку 21 століття у країні тривало запекле протистояння між ісламською організацією Талібан і місцевою владою, яку підтримували значна частина мешканців Афганістану. На території країни переховуються терористи з Аль-Каїди та інших радикальних терористичних організацій.
У відповідь на терористичні акти у США 11 вересня 2001 року Сполучені Штати і декілька країн – партнерів по НАТО ‒ розпочинають в Афганістані операцію під назвою «Непохитна свобода». Відповідно до резолюції № 1386 Ради Безпеки ООН від 20 грудня 2001 року, для операції створюються Міжнародні сили сприяння безпеці ISAF, до складу яких входили контингенти, військовослужбовці й персонал близько пів сотні країн світу.
Метою створення ISAF було «надання допомоги афганському Тимчасового органу в забезпеченні безпеки в Кабулі та прилеглих до нього районах з тим, щоб афганський Тимчасовий орган, а також персонал Організації Об’єднаних Націй, могли діяти в умовах безпеки».
З серпня 2003 року командування ISAF здійснювалось блоком НАТО. У кінці 2014 року на зміну силам міжнародної збройної коаліції прийшла небойова операція Альянсу «Рішуча підтримка», коли основні функції у процесі встановлення контролю над ситуацією в країні виконувала місцева афганська армія, а сили ISAF надавили лише всебічну підтримку.
Спочатку зона відповідальності ISAF охоплювала лише столицю Афганістану Кабул. У жовтні 2003 року Рада Безпеки ООН ухвалила рішення про розширення місії за межі міста. Це розширення відбувалось поступово і було завершене у жовтні 2006 року, коли ISAF взяли на себе відповідальність за безпеку на всій території країни. Відповідно з цим зростала кількість і військових, які брали участь у операції. Основною метою Міжнародних сил було намагання стримати активність бойовиків руху Талібан і підготовка місцевих афганських сил, щоб ті взяли ситуацію під свій контроль.
На 6 червня 2011 року максимальна чисельність ISAF становила 132 457 військовослужбовців (зокрема 90 000 американських), у місії брали участь 48 країн. Керівництво США поставило перед лідерами Талібану вимогу передати їм лідера Аль-Каїди Осама бен Ладена, який переховувався у країні. «Терориста № 1», як називали бен Ладена, американські спецпризначенці ліквідували під час спецоперації на території Пакистану 2 травня 2011 року.
Роль Міжнародних сил у бойових операціях на території Афганістану, як і кількість військ, учасники ISAF почали дещо зменшувати. Спочатку у вересні 2012 року 33 тис. військовослужбовців США ‒ додатковий контингент НАТО, який перебував в Афганістані понад 3 роки, ‒ покинули країну. Далі до січня 2015 року місія «Непохитна свобода» була завершена, в зв’язку з чим контингент коаліційних військ був значно скорочений. Зокрема, американське угруповання станом на літо 2015 року становило близько 11 тис. військовослужбовців, які були задіяні в новій небойовій місії «Рішуча підтримка». Основні завдання цієї місії були пов’язані з допомогою афганським силам охорони правопорядку у сфері навчання і інструктування новобранців.
Наприкінці лютого 2020 року США і лідери руху Талібан підписали мирову угоду, згідно з якою з території Афганістану будуть виведені усі іноземні військові, натомість ісламський рух не підтримуватиме терористичні організації на кшталт ІДІЛу і Аль-Каїди. Афганістан повинен самотужки будувати власне майбутнє і внутрішні конфлікти повинні вирішуватися у мирний спосіб.
Підготовка до підписання цього історичного Договору тривала понад півтора року. Тож до 11 вересня 2021 року військовики зі Сполучених Штатів і решти учасників ISAF мають покинути Афганістан.
Талібан йде в наступ
Наприкінці травня – початку червня 2021 року основна кількість військових Міжнародних сил ISAF почали покидати Афганістан. Згідно з Договором, який був заключений з рухом Талібан, в країні після 11 вересня 2021 року повинні залишитись лише 650 американських військових для безпеки американських дипломатів.
Крім того, тривають двосторонні переговори між Туреччиною і Талібаном, щоб кілька сотень турецьких військових ще деякий час перебували в міжнародному аеропорту Кабула і підтримували його безпеку. Туреччина не планує збільшувати вже існуючий контингент у складі ISAF.
Турецькі військові лише сприятимуть налагодженню процесу передачі найважливішого транспортного хабу країни під контроль місцевим службам, проте керівництво «Талібану» заявило, що Туреччина також повинна вивести свої війська відповідно до угоди, підписаної 29 лютого 2020 року. «Якщо іноземці хочуть зберегти тут військову присутність для безпеки аеропорту, афганці не дозволять це і будуть розглядати їх як загарбників, будь то Туреччина чи якась інша країна», ‒ заявив представник талібів Забіхулла Муджахід.
Американські військові передали авіабазу і аеропорт у місті Баграм афганським силовикам. За кілька днів контроль над ним захопили представники Талібану.
Виведення Міжнародних сил ISAF спровокувало в Афганістані новий виток громадянської війни. Рух Талібан розгорнув широкомасштабний наступ по усій країні і за кілька тижнів розширив зону свого впливу, контролюючи 110 із 370 районів країни. Урядові сили інколи навіть не чинять опору. За прогнозами експертів, якщо ісламський рух такими темпами здійснюватиме наступ, то діючий афганський уряд не протримається при владі навіть півтора року.
ЗМІ повідомляють, що в ніч на 5 липня 2021 року таліби взяли під повний контроль шість повітів прикордонній з Таджикистаном провінції Бадахшан. Під час бойових дій понад тисяча (1037 осіб) афганських військовослужбовців відступили на територію сусідньої держави. Найбільше військових перейшло прикордонну заставу біля міста Хорог (312 осіб) і кишлаку Рузвай (213 осіб). «Беручи до уваги принцип добросусідства і дотримуючись позиції невтручання у внутрішні справи ІРА, військовослужбовцям урядових військ Афганістану було дозволено перейти на таджицьку територію», ‒ йдеться в повідомленні Державного комітету з нацбезпеки Таджикистану (ДКНБ).
Усього за останні два тижні від бойовиків Талібану лише в Таджикистані сховалося понад 1,5 тис. афганців. Перший такий епізод стався 22 червня, коли таліби захопили прикордонний перехід «Шерхан-Бандар» на річці Пяндж. Тоді до сусідів втекли 134 силовики. Знаковим також стало захоплення талібами резиденції відомого польового командира, етнічного таджика Ахмад Шаха Масуда.
Складною залишається і ситуація на кордоні Афганістану з Узбекистаном. Там афганці також кілька разів переходили на територію сусідньої держави. Однак Ташкент, на відміну від Душанбе, не став розміщувати втікачів у себе. 24 червня Узбекистан повернув на батьківщину 53 прикордонники, а 29 червня відправив назад ще 47 осіб. «Спроби незаконного переходу на узбецьку територію будуть жорстко присікатися», ‒ заявили у МЗС країни. Після згаданих інцидентів Узбекистан почав перевірку бойової готовності своєї армії.
Президент Таджикистану Емомалі Рахмон 5 липня доручив міністру оборони республіки мобілізувати 20 тис. військовослужбовців резерву. Резервістів відправлять на кордон із Афганістаном, щоб не допустити вторгнення талібів.
У кого «чешуться кулаки» втрутитись в афганську війну?
Така активізація Талібану схвилювала не лише сусідні Таджикистан і Узбекистан. Росія, яка є їхнім союзником по ОДКБ, висловила підтримку у випадку загострення ситуації. Проте: «У Кремлі уважно стежать за ситуацією і констатують, що відбувається дестабілізація, проте введення в Афганістан (чи Таджикистан) військового контингенту поки що питання не стоїть», ‒ заявили у Кремлі
Але, читаючи «між рядками» їхніх експертів, відчувається, що Москва дуже бажає знову влізти в чергову війну. Російські медіа дуже обережно «вкидають» на увагу суспільства «месседж» про те, що «Без Росії миру у світі немає…»
І хоч нині експерти прогнозують декілька шляхів розвитку ситуації, проте вони впевнені, що невдовзі таліби будуть зайняті «внутрішньо афганськими» питаннями. «По-перше, таліби можуть за відносно короткий час завоювати весь Афганістан. По-друге, урядові війська можуть все-таки десь закріпитися, тоді розв’яжеться тривала громадянська війна. По-третє, може статися розпад Афганістану по релігійно-етнічним принципом. По-четверте, у конфлікт можуть втрутитися сусідні держави. Наприклад, Іран заступиться за хазарейське населення, Пакистан підтримає талібів. У будь-якому випадку хороших варіантів для самого Афганістану і його найближчих сусідів поки-що не передбачається», ‒ розповів російському виданню «Известия» головний науковий співробітник МГІМО Андрій Казанцев.
А далі Казанцев додає «Зрозуміло, якщо війна перейде за кордон Афганістану, то Росії доведеться допомагати союзникам по ОДКБ. При цьому самі таліби кажуть, що в Центральну Азію не прагнуть. Але в них під крилом багато угруповань міжнародних терористів, у яких свої плани. Вони можуть спробувати повторити сценарій 90-х років. Наприклад, пам’ятну Баткенську війну 1999 року, коли бойовики пройшли через Таджикистан і атакували Киргизстан. Росії тоді довелося надавати допомогу союзникам», ‒ зазначає Казанцев.
Крім того, намагання Туреччини залишитись в Афганістані з військовим контингентом, це реальна можливість зберегти свій вплив на регіон. Для Москви, яка останнім часом вступила у жорстке суперництво з Анкарою в кількох точках (Сирія, Кавказ, Чорне море. – Авт.), Афганістан – ще одна можливість посперечатись за роль регіонального лідера в Центральній Азії.
Крім того, Сполучені Штати поки що не планують розміщати свої військові бази в державах Центральної Азії, принаймні офіційних заяв від Вашингтону поки-що не було, тому Москва намагатиметься збільшувати свій вплив на сусідні з Афганістаном країни, адже російські військові тут все-таки присутні, або ж можуть бути введені. У Таджикистані наразі дислокується 201-ша російська військова база, чисельністю понад 7,5 тис. осіб, а Узбекистан є союзником по ОДКБ і при нагоді Росія може ввести суди свої війська на тимчасовій основі, хоч і місцеве законодавство проти розміщення у країні іноземних військових баз.
Тож після виведення із Афганістану Міжнародних сил, у країні значно загострилась ситуація. І за невтішними прогнозами ‒ війна тут й далі триватиме.
