На папері ця армія виглядала значно сильнішою за українську. Але війна швидко показала: сама кількість ще не гарантує переваги. Бо сучасна війна — це не лише ресурс. Це швидкість рішень,…
Історія з життя автора
За радянських часів для солдатів обов’язковим культурно-виховним заходом було кіно. Цікава стрічка чи ні, зате півтори години можна було спокійно посидіти або й подрімати у кріслі в кінозалі. Перегляд фільмів був необхідним, як повітря, і ходили в кіно колоною у супроводі сержанта або старшини, а іноді й чергового офіцера.
Нещодавно до структури ракетного полку приєднали багато підрозділів і на вихідні та святкові дні потрібно було розробити план, де кожному підрозділу відводився час для перегляду кінокартин.
Мені, щойно обраному на посаду секретаря комсомольського бюро дивізіону, полковий замполіт поставив завдання: напрацювати загальний для всіх підрозділів план проведення передвихідного й вихідних днів. Підкреслив:
— Це тобі перспективне, випробувальне завдання. — І наголосив: — Учити тебе не буду. Вчись складати плани сам. Головне — не забудь жодного підрозділу й пам’ятай, що о 16 і 20 годині у нас піде Сіробаба і Реук. — Після короткої паузи додав: — Фільм двосерійний. Словом, розберись у новій структурі і проконтролюй, щоб план дійшов до кожного підрозділу.
Так я й вчинив. Ба більше, щоб перестрахуватись і не наробити помилок, написав лише назви всіх підрозділів без прізвищ їхніх командирів.
На 16 і 20 години визначив час для особового складу роти охорони й батареї бойового забезпечення.
У дивізіоні була друкарська машинка, і телеграфістка Людмила надрукувала план. Назву кінофільму «Сіробаба і Реук» надрукувала великими літерами з приміткою «дві серії», щоб цікавий фільм приваблював.
Один примірник поклав замполіту на його робочий стіл, а на решті примірників, після слова «затверджую», перед прізвищем замполіта, написав «п/п», тобто — оригінал плану підписаний.
У суботу й неділю замполіт відпочивав. А в понеділок мене черговий викликав до нього в кабінет. Заходжу й бачу, окрім начальника кабінету, ще двох офіцерів — капітана й майора.
Замполіт, глянувши на мене, мовив:
— Що це за план ти витворив?
— Той, що ви мені доручили, — відповідаю. Капітан вибухнув:
— Нахаба! Він ще й гратися з нами надумав! Та я всю війну пройшов. У мене три контузії. А він спокійно насміхається.
Замполіт ледве вгамував капітана. А тоді запитав:
— Хто тобі таку назву фільму придумав? У підрозділах досі стоїть регіт.
А я не можу зрозуміти, чому такий бунт зчинився, і з подивом відповів:
— Ви ж самі й назвали, а я запам’ятав, бо «Сіробаба і Реук» — назва схожа на широковідомий кінофільм «Чук і Гек» за однойменним твором дитячого письменника Аркадія Гайдара.
— Та ти що! — майже вигукнув замполіт, продовжуючи діалог. — Капітан Сіробаба — командир роти охорони, а майор Реук — командир роти бойового забезпечення. Обидва фронтовики.
— То ви так мені й сказали б!!!
Після цих моїх слів капітан і майор голосно розсміялись. На цьому конфлікт було вичерпано.
А капітан Сіробаба і я надалі стали хорошими приятелями.
Леонід КУЦИЙ, підполковник у відставці
