У 2014 році вони були школярами та випускниками, а у 2026-му стали досвідченими лідерами, командирами. Вони тримають лінію фронту, контратакують,…
Про цю ініціативу на брифінгу у пресцентрі АрміяInform розповів головний спеціаліст відділу психологічного супроводу управління психологічного забезпечення Головного управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ полковник Ярослав Калініченко.
– Цього року від січня до квітня ми з командуваннями Сухопутних військ, Десантно-штурмових військ, територіальними центрами комплектування та соцпідтримки проводили пілотний проєкт з організації заходів соціальної підтримки сімей військовослужбовців. Ми спирались на досвід іноземних партнерів в роботі з родинами військових. Відбувся проєкт на базі трьох бригад ЗСУ, – зазначив офіцер.
– Сім`ям приємно, що представники військової частини телефонували дізнатись, як справи в родини, які нагальні потреби. Раніше системно такої роботи не проводили. Так у військових з`явилася довіра до проєкту. Розумієте, якщо воїна майже рік немає вдома, бо він у районі виконання бойових завдань або готується до них на полігоні, родина його може почуватися покинутою. І щоб наповнити той вакуум спілкування з родиною, дати воїну змогу якісно виконувати завдання, а не переживати «як там моя сім’я?», ми і запровадили цю ініціативу, – зауважив Ярослав Калініченко.
Зважаючи на певні карантинні обмеження, не вдалося сповна все реалізувати, що стосувалось безпосереднього контакту з сім`ями.
– Дистанційно ми, спілкуючись телефоном, розв’язували певні питання. Наприклад, сприяли в отриманні інформаційно-довідкових документів із військових частин, бо родини через карантинні обмеження не могли це зробити. Налагоджували контакти членів сімей з представниками військової частини, державними органами влади і соцзахисту. Адже не завжди родини проживають там, де дислокується підрозділ військового. Тому, як правило, ми діяли через територіальні центри комплектування та соцпідтримки… З представниками частин родинам теж слід тримати зв’язок, бо тій же дружині цікаво, чи є у її чоловіка в ООС теплі речі взимку, чи завезли їм буржуйки, – додав полковник.
Він підкреслив: те, що може пояснити командир частини, не завжди знає чи здатний пояснити військовослужбовець.
– Під час проєкту ми дослідили: військовий, знаючи, що про його сім`ю турбуються конкретні люди, заспокоювався і переймався повністю службою. Якісна робота з родинами впливає на бойову готовність військовослужбовця та його підрозділу, – підсумував полковник Ярослав Калініченко.
Фото – Дмитро Тарчук
