Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
На «Книжковому Арсеналі», що стартував учора, звично людно. Книгарні, автори та й пересічні відвідувачі майже в один голос кажуть, що скучили за креативною книжковою тусовкою. «Ветеранський намет» — на традиційному місці, й це дуже тішить не тільки відвідувачів – поціновувачів військової книги, а й самих ветеранів – учасників АТО/ООС. Тут своя, особлива атмосфера, свої люди та традиції. Наш кореспондент запросив до розмови координаторку ветеранського проєкту Оксану Берлеву.
— Команда наша постійна — Алла Попова, Тетяна Коряк, — каже вона. — Цього року у скороченому складі, адже хлопці зайняті на військовій службі. Однак ми сильні!
— Не почуваєтеся на узбіччі «Книжкового Арсеналу»?
— О, навпаки. Ще трішки й ви побачите, що тут буде. Ми навпаки станемо найбільш центровими.
— А чому ветеранів не пускають у середину приміщення «Арсеналу», адже можна було б намет поставити й там? Принаймні там не так спекотно…
— Із самого початку ідея про локацію просто неба була нашим рішенням. Ба більше, це була наша умова — стояти окремо, справжнім військовим наметом. Отож вдячні «Книжковому Арсеналу», що він дотримується досягнутих домовленостей. У своєму наметі ми прекрасно почуваємося. Нас навідує багато авторів. Відбуваються зустрічі бойових побратимів, автограф-сесії. Тож ми підтримуємо первинну ідею щодо філософії «Ветеранського намету».
— Чи систематизувався на сьогодні книжковий ветеранський рух?
— Наш «Ветеранський намет», як би правильно сказати, проєкт вибірково-точковий. У кожного з нас своє життя. Ми жодним чином не пов’язані ані з видавництвами, ані з авторами. Ми тільки читаємо ветеранські книжки та популяризуємо їх. На жаль, до цього часу ми ще не випустили каталогу, однак маємо гарного партнера — Ганну Скоріну, яка вже декілька років поспіль займається систематизацією ветеранської літератури. (Каталог Ганни Скоріної опублікований АрміяInform торік. Дивіться тут. — Ред.). Нас на це не вистачає. Ми — команда швидкого реагування. Оперативно організовуємося перед літературними форумами та сприяємо продажу ветеранської літератури. Зокрема на «Книжковому Арсеналі» 2019 року завдяки «Ветеранському намету» було продано понад 4000 книжок. Це був рекорд. Потім було близько 2000. Без нас така б кількість не продалася.
Зокрема на «Книжковому Арсеналі» 2019 року завдяки «Ветеранському намету» було продано понад 4000 книжок. Це був рекорд. Потім було близько 2000.
— Як ви працюєте з авторами та як заохочуєте до участі у проєкті?
— «Ветеранський намет» — це самі ветерани, це саме їхній комунікативний майданчик. Багато ветеранів-письменників розкриваються у нас, розповідають відвідувачам про свої твори. Люди дуже задоволені.
Частина відвідувачів приходить за конкретними книжками, інша — набирає все підряд, про що тільки чули. А ще є відвідувачі, які потрапляють до нас уперше й зазвичай постає питання: «А що це у вас таке?». Ми із задоволення розповідаємо, вислуховуємо їхні запитання й радимо літературу.
— Чи допомагає вам Міністерство у справах ветеранів України?
— Як бачите (Оксана вказує на верхівку намету. — Авт.), у нас майорять два прапори — Державний прапор України та стяг Мінветеранів. Міністерство допомагає, і передусім організаційно. Мабуть, скажу, що без їхньої допомоги цього року ми б не змогли долучитися до «Книжкового Арсеналу», а якщо й змогли б, то така самостійність виявилась би для нас доволі складною. Тобто навіть попри гарну славу та знаність нашого проєкту з Мінветом заходити на літературні форуми значно спокійніше. Особливо гарні стосунки в нас складалися з Міністерством, коли там працював наш побратим і автор Олександр Терещенко, його помічник Дмитро Моцак, коли була Ірина Фриз…
— Бачу, цього року у вас чудовий намет. Хто вам допоміг з ним?
— Намет надало командування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України. І ми йому дуже вдячні, адже він просторий і функціональний. До речі, й у цьому посприяв Мінвет. А загалом нам надавали намети різні військові частини. Запам’ятався той, який ми встановлювали на форумі у Дніпрі. Він був такий «юзаний», реальний, немов щойно з району АТО! Хлопці казали, що навіть відчули рідний запах! (Усміхається. — Авт.).
— Яке ставлення до вас адміністрації самого «Книжкового Арсеналу»?
— Вони спочатку нас боялися. У 2019 році не приховували: думали, ветерани — то буйні бешкетники, які тільки повернулися з війни. Але коли ми почали працювати на локації, все змінилося. Так, ми були дещо шумними, однак у жодному разі не порушували комфорт інших. І ті ж працівники «Арсеналу» підходили й говорили, що приємно здивовані нами. Тоді в останній вечір працівниці виставки навіть виявили бажання посидіти з нами — казали, що їм припала до душі атмосфера, яку акумулював «Ветеранський намет».
— Чим приваблюєте відвідувачів?
— По-перше, люди, які до нас приходять, одразу бачать відповідний антураж. Це й сам військовий намет, й прапори бойових частин, зрештою — дух АТО/ООС. Книжки розкладені по жанрах. Люди завжди можуть розраховувати на теплу атмосферу, консультацію, нерідко на зустріч і бесіду з улюбленими авторами. Цього року в затінку ми влаштували зону відпочинку й читання. Є санітайзери, медичні маски. Завдяки допомозі побратима Костянтина Татаркіна маємо питну воду. Все доволі просто, однак душевно! Взагалі на форум ми збиралися дуже швидко…
— За місяць?
— За тиждень! Головне, провести реєстрацію авторів, побратимів-ветеранів, які надають нам свої книги. У цьому дуже допомогли волонтери АТО Наталія та Ігор Толмачови із Кропивницького (нині вони запустили свій бізнес — виробляють та продають патріотичні магніти).
— Чи маєте право рекламувати авторів? Які книжкові новинки представляєте?
— Можемо рекламувати кожного та всіх разом — для того й працюємо. Варто сказати, що маємо велике різноманіття жанрів: від спогадів про війну до казок і коміксів. Здавалося, що у 2019 році у нас була багата розкладка. Однак ні. Ветерани не перестають дивувати. Цього року з’явилося більше книжок для дітей: як розповісти їм про війну, щоб для них це не було жахливим і вони могли все зрозуміти.
Маємо велике різноманіття жанрів: від спогадів про війну до казок і коміксів. Здавалося, що у 2019 році у нас була багата розкладка. Однак ні. Ветерани не перестають дивувати. Цього року з’явилося більше книжок для дітей.
Це цікавий загальний тренд. Щодо конкретики, то вперше представляємо книгу «Герої, херої та не дуже» Віталія Запеки, документальний твір WAR.ru Юрія Руденка (українська та англійська версії), детектив «Агент N» Романа Свіріпи, гумор «Стандарти хотівших в НАТО» Руслана Борти. Загалом маємо біля чверті ветеранських книг, які вперше представляють у рамках «Книжкового Арсеналу». При цьому ми чітко витримуємо стандарти «Ветеранського намету».
Запрошуємо всіх відвідати «Книжковий Арсенал» та обов’язково завітати до нас, до «Ветеранського намету».
— Дякую за розмову.
